Редакція тексту видання 2005 року

Воскресне, воістину воскресне незабаром Весна! Війнула провесінь, і в синє небо полинув перший спів маленької буруватої пташки з жовтим черевцем — вівсянки. Діти носять у руках зроблену з дерева ластівку, бо вона вже повертається з Вир’ї-Раю і на своїх крилах несе нам Весну. Незабаром прийде дівчина-паняночка Весняночка, вродлива та багата, і принесе з собою шедрі дари. Тільки треба гарно покликати її, а ще — дарувати пожертви — печені та рум’яні жайворонки, соловейчики. Закликають Весну рано-вранці, до сходу Сонця. Виходять на пагорби, стають на воротах, вилазять на дерева або на дах комори чи клуні і запрошують лівчину-паняночку піснями:

Сонце-Дажбоже ти наш! В ім’я твоє Орій-хлібороб живе і хліб твій споживає, з вірою у тебе утверджує себе працею, щоб був урожай на просо і гречку, льон та коноплі.

Дажбоже! Наша сила в тобі. Твоє Сонце навесні знову набирає потуги. Хай згине мертвенна Зима...

Горить солом’яне опудало, слабне Зима, розтає сніг, на вулицях — калюжі. Пасічники кроплять стрітенською водою вулики на пасіці, щоб бджоли гуляли і були веселі, плідні й родючі. Молодиці закінчують ткати своє полотно. Виходять з ним в поле, вклоняються на всі боки і, здійнявши в молитві руки до неба, проказують:

— Ось тобі, Матінко-Весно, нова обнова!

У третю неділю Великого посту, у святкових вишитих сорочках, усі знову йдуть в поле, кладуть на ниві хрестопоклінний хліб, ламаючи його. Кому дістається хрест з грішми, той — щасливий, тому й треба починати засів. Після молитви до Сонця сіють зерном навхрест, бо хрест — це сила і мудрість, а ще — любов заради творення життя.

Скрекоче сорока. Сьогодні вона — іменинниця. Тому й кладе на своє гніздо сорок прутиків, бо з Вирію прилітає сорок жайворонків. Господині печуть сорок кренделів з медом у формі пташок і роздають їх дітям, а дівчата варять сорок вареників із сиром і частують хлопців. Ще буде сорок морозів, та баба Зима уже безсила, бо навіть щука хвостом лід розбила. А хто хоче почути і побачити це диво, то нехай вийде раненько на берег і прислухається. Як чути, що тріщить лід, то це вона, риба-щука, хвостом пробиває кригу.

На дванадцятій неділі після Родздва повертаються з Вирію журавлі.

З лігва виходить ведмідь, але ховається в кущах, бо йому соромно, що такий худий — одні ребра. А ще лисиці переселяються зі старих нор у нові. В перші дні свого переселення вони сліпі й глухі: «ходять, як у мареві, їм, бач, кури сняться...»

Воскресла, воістину воскресла Весна!

Місяць для русалок — то їхнє Сонце; коли він світить та з’являються перші зориці, тихої ясної ночі виходять вони зі своїх кришталевих теремів, в яких живуть на дні річок та озер, на шовкові береги і співають чарівних пісень. Вони тоді невгамовні та баламутні. Тоді лише нічне Боже Око та зірки бачать, як вони вигойдуються на гілках верболозів, бігають, неначе вітер, у шовковій траві та зеленім житі, регочуть та кричать. Русалки безмежно радіють весні — життю, співи для них — понад усе! У вибуялому вирі-танку вони піднімаються в небо, чаруючи зоряне довкілля своєю тілесною красою.

Земна русалка — це теж дівчина-красуня, котру дівчата обирають з-поміж себе. Її молоде тіло прикрашають лише духмяними квітами та пахучим зіллям. Побравшись за руки, стають навколо юнки, співають пісень, водять обраницю по полях, лугах та гаях до самої півночі.

Народжені під знаком Русалки несуть у собі життєдайне світло Сонця-Неба і синю гладь Водиці-Орданиці. Їхні серця, освячені святим духом, створені для бажання бачити себе в дітях своїх, працювати, самоутверджуватися і навіть вмерти в обороні життя заради нащадків. Пізнати їх до кінця неможливо. Шукають товариства інших людей і заразом тримаються від них подалі. Щедрі, готові поділитися з ближнім останнім куснем хліба. Всюдисущий Велес наділив їх широкою душею, артистичним, художнім та особливо музичним даром. Такий актор від природи, має здатність перетворювати буденність у яскраву барвистіть, знаходить в будь-якій ситуації можливість творчого самовиразу. Свої можливості використовує з успіхом. Щасливий день — четвер, місяць — вересень, число — 4, коштовний камінь — перли, колір — голубий. Планета — Юпітер.

Дівчата — романтичні натури, хороші жінки і матері. Світло Дажбога об’єднало їхнє тіло і дух, а Сонце-Ра подарувало їм можливість бачити щастя тілесне у щасті духовному. Щасливі тим, що мають щастя любити судженого, однак вимагають бережливого до себе ставлення і розуміння.

Хлопці — замкнуті натури. У діях керуються лише своїми відчуттями. Вірні, добрі — особливо до дітей, малоактивні, зате схильні до вивчення іноземних мов. Душа їхня — таїна вічності. Ті з дівчат, котрі стануть на їхній шлях у житті, воістину знайдуть красу — в любові, силу — в єднанні та мудрість — в дії. Але це досить складно, тому вони почуваються одинокими.

Редакція тексту видання 1995 року

За міфорелігійними традиціями предків у березні зародився Світ і з’явилася перша людина. Ось чому прадавній празник (а нині йому 7500 років) українського Нового року названо святом Весни, або Воскресінням.

Воскресне, воістину воскресне незабаром Весна! Війнула провесінь, і в синє небо полинув перший спів маленької буруватої пташки з жовтим черевцем — вівсянки. Діти носять у руках зроблену з дерева ластівку, бо вона вже повертається з Вирію і на своїх крилах несе нам Весну. Незабаром прийде весняночка, дівчина-паняночка, вродлива та багата, і принесе з собою щедрі дари. Тільки треба гарно покликати її, а ще — дарувати пожертви — печені та рум’яні «жайворонки», «соловейчики». Закликають Весну рано-вранці, до сходу Сонця. Виходять на пагорби, стають на воротах, вилазять на дерева або на дах комори чи клуні і запрошують її піснями:

Сонце-Дажбоже ти наш! В ім’я твоє орій-хлібороб живе і хліб твій споживає, з вірою у тебе утверджує себе працею, щоб був урожай на просо і гречку, льон та коноплі.

Дажбоже! Наша сила в тобі. Твоє Сонце навесні знову набирає потуги. Хай згине мертвенна Зима, а разом з нею і смерть... Горить солом’яне опудало, слабне Зима, розтає сніг, на вулицях — калюжі. Пасічники вірять, що вони матимуть так багато меду, як води. Кроплять стрітенською водою вулики на пасіці, щоб бджоли гуляли і були веселі, плідні й родючі. Селянки закінчують ткати своє полотно. Виходять з його шматком в поле, вклоняються на всі боки і, здійнявши в молитві руки до Сонця, кажуть: «Ось тобі, Мати-Весно, нова обнова!» У третю неділю Великого посту у святкових вишитих сорочках усі знову йдуть в поле, кладуть на ниві хрестопоклонний хліб, ламаючи його. Кому дістається «хрест» з грішми, той — щасливий, то’му й треба починати засів. Після молитви до Сонця сіють зерном навхрест, бо Хрест — це сила і мудрість, а ще — любов заради творення життя. Скрекоче сорока. Вона сьогодні — іменинниця. Саме вона кладе тепер на своє гніздо сорок прутиків, а з Вирію прилітає сорок жайворонків. Господині печуть сорок кренделів з медом у формі пташок і роздають їх дітям, а дівчата варять сорок вареників із сиром і частують хлопців. Ще буде сорок морозів, та Зима уже безсила, бо навіть щука хвостом лід розбила. А хто хоче почути і побачити це диво, то нехай вийде раненько на берег і прислухається. Як чути, що тріщить лід, то це вона, риба-щука, хвостом пробиває кригу. Тоді її можна руками спіймати, хоча це й небезпечно.

На дванадцятій неділі після Різдва світу повертаються з Вирію журавлі.

З лігва виходить ведмідь, але ховається в кущах, бо йому соромно, що такий худий — одні ребра. А ще лисиці переселяються зі старих нір у нові. Та в перші дні свого переселення вони сліпі й глухі: «ходять, як у мареві, їм, бач, кури сняться...» Воскресла, воістину воскресла Весна!

Народжені під знаком Русалки несуть у собі життєдайне світло Дажбога і синю гладь води богині Дани. Їхні серця, освячені святим Духом, створені для бажання бачити себе в дітях своїх, працювати, самоутверджуватися і навіть вмерти в обороні життя заради племені свого. Пізнати їх до кінця неможливо. Шукають товариства інших людей і заразом тримаються від них подалі. Щедрі, готові поділитися з ближнім останнім куснем хліба. Всюдисущий Велес наділив їх широкою душею, артистичним, художнім та особливо музичним даром. Щасливий день — четвер, місяць — вересень, число — 4, коштовний камінь — перли, колір — голубий. Планета — Юпітер.

У дівчат, народжених під знаком Русалки, світло Дажбога об’єднало їхнє тіло і дух. Воно подарувало їм можливість бачити щастя тілесне у щасті духовному. Це — романтичні натури, хороші жінки і матері. Щасливі тим, що мають щастя любити судженого, однак вимагають бережливого ставлення і розуміння.

Хлопці — замкнуті натури. У діях керуються лише своїми відчуттями. Вірні, добрі — особливо до дітей, малоактивні, зате схильні до вивчення іноземних мов. Душа їхня — таїна Вічності. Ті з дівчат, котрі стануть на їхній шлях у житті, воістину знайдуть красу — в любові, силу — в єднанні та мудрість — в дії. Але це досить складно, тому вони почуваються одинокими.

Народжені та благословенні під сузір’ям Русалки

Композитор Василь Барвінський, письменник Левко Боровиковський, поет Василь Капніст, письменник Іван Липа, письменник Володимир Барвінський, поетеса Леся Українка, актор, режисер Лесь Курбас, художник Осип Сорохтей, драматург Лев Лопатинський, історик, географ Мирон Кордуба, поет Антін Могильницький, письменниця Наталена Королева, поет-байкар Леонід Глібов, світоч української нації Тарас Шевченко, графік Григорій Нарбут, художник Олекса Новаківський, етнограф-археолог Федір Вовк, президент Карпатської України Августин Волошин, поет, академік Максим Рильський, гетьман Іван Мазепа, письменник Улас Самчук, композитор Володимир Івасюк, культурний діяч Руси-України Кирило Туровський, народний герой Устим Кармалюк, перший президент УАН Володимир Вернадський, етнограф Володимир Шухевич, поетеса Христя Алчевська, поетеса Ліна Костенко, артистка Марія Заньковецька, графік Юрій Нарбут, композитор Лев Ревуцький, письменниця Марія Пригара, співак Іван Бронзов-єгоров, живописець Микола Пимоненко, історик Василь Доманицький, академік, хірург Володимир Філатов, письменник Володимир Малик, поет Микола Тимчак, письменник Федір Зубанич.