☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українська міфологія

Під Сузір’ям Господаря
(23 листопада — 21 грудня)

Редакція тексту видання 2005 року

З давніх-давен србнодзвонний Місяць, коли життя у селі на певний час завмирало, а річний цикл Кола Сварожого закінчувався, наповнений особливо містичним змістом.

Було це за незапам’ятних часів, коли скрізь панував темний Хаос мороку і зла. Та всемогутні Боги разом з Богинею Всесвіту Ладою, здобули перемогу, і став тоді Ясен-Світ. І сьогодні, хоча з того віддаленого часу минуло не одне тисячоліття, всяка нечисть намагається перешкодити визріванню молодого Божича. З тієї прадавньої пори свято зберігають славні Расини віру Предків у правічне ясне-красне Сонце, а обрядовість свята позначена магією та ворожбою, що є одним із вагомих набутків нашої багатющої культури. Носіями її духовності були волхви. Знаючи властивості металів, каменів, молитов, замовлянь, звірів, трав, ягід і всього сущого, що походить від Вишніх богів, та виконуючи волю Бога-Отця, прозорливі волхви творили дива: могли зупинити хід Сонця в небі або затемнити його повним Місяцем. Вони володіли секретами довголіття, лікуванням людини з урахуванням впливу на її здоров’я планет і зірок тощо. Генетична основа всіх типів ворожіння і видів магії збереглася у невмирущій скарбниці обрядового фольклору. Це — пісні про кохання, родинно-побутові, пісні про весілля, казки і легенди.

Збереглася вона і в чистому вигляді у формі замовлянь, заклинань, прокльонів, шептань...

Найкращими для ворожби вважаються день і ніч на 13 грудня. У цю ніч дівчата вірять, що володарка найглибшої темноти — божественна Ніч — допоможе їм розпізнати свою долю та бодай у сні побачити свого судженого. Бо саме у цю пору, в ті далекі часи, коли землю огортав безпробудний Морок, народився покровитель людської долі. Богосвітлий Калита прийшов у найкоротший день, коли Сонце в небі світить найслабше, щоб стати вічним опікуном молодого Божича Коляди, щоб теплом людських сердець уберегти святий Божий дар непростого хліборобського року — врожай — від злих ворожих сил. Щоб після Родздва Сонця-Коляди знову і знову, уже вкотре у віках, воно могло воскреснути для життя всього сущого — праведним світлом Сонця-Дажбога. Нині сам Бог-Отець подає пану Господарю Долю — священну силу Батька-Неба та Матері-Землиці.

На вечорницях дівчата вдаються до різних ворожінь. Садять півня в діжку, прилаштовують її на покуті, на підлозі розсипають зерно, а поруч ставлять миску з водою. Якщо звільнений півень кинеться до зерна — майбутній наречений буде господарем, якщо до води — пияком. А то ще так ворожать: наберуть води з колодязя в рот та й ідуть до хати місити тісто на балабушки. Коли балабушки спечуться, кожна з дівчат значить своє тістечко кольоровою ниткою або папірцем. Потім розкладають балабушки на долівці і впускають до хати пса, що перед цим був цілісінький день голодний. Той пес вирішує долю дівчини; бо чию балабушку проковтне першою, та першою і заміж вийде. Якщо балабушка впаде на підлогу — дівчина залишиться самотньою на цілий рік.

Особливо цікаво грати на вечорницях в калиту, коли без допомоги рук, підстрибуючи, треба вкусити її. Калита — великий медовий корж з діркою посередині.

Обирається «пан Калитовський», який високо на палиці тримає калиту, а «пан Коцюбовський», сидячи верхи на коцюбі, намагається вкусити її. Якщо «Коцюбовський» засміється, дівчата мастять йому сажею обличчя. Калита — своєрідна жертва Сонцю-Небу і є ніби предтечею майбутніх свят на честь Родздва світу. Дійство відбувається під загальний веселий сміх, а ворожіння набуває таємничого і магічного змісту.

У ці дні, злі сили настільки сильні, що починаються справжні морози, замерзають ріки і випадають великі сніги: Дід Мороз — божество зими і холодів стає тоді справжнім господарем. Йому підкоряються снігопади та хуртовини. Коли ж буває дуже сердитий, то може відморозити вуха або руки, а то й зовсім заморозити. Взимку вовки, а це, власне, і є темні сили, тільки в їхній подобі, починають бігати зграями, влаштовують свої ігрища та шабаші, або, як кажуть у народі, «наступив час вовчих весіль».

Народжені під знаком Господаря — овіяні славою знамена Дажбожого, бо знаходять щастя у відвазі і ступають сміливо на життєвий шлях. Долаючи підступні та штучно створені перешкоди, підлість та неправду, завжди знаходять вірного і щирого друга. Користуються успіхом у представників протилежної статі, їм властиві життєвий оптимізм та душевний спокій. Досягають значних успіхів у військовій справі, літературі та мистецтві. Несприятливе розташу-вання планет у час народження сприяє появі гордих, розпутних, з нестримним характером людей. Щасливий день — четвер, місяць — червень, число — 8, колір — усі відтінки зеленого і фіолетового, коштовний камінь — топаз. Планета — Юпітер.

Дівчата — прекрасні зоряні квіти, з веселою вдачею і палким темпераментом. Така зоряна троянда не кожному хлопцеві до снаги. Досить компанійські та врівноважені. Здебільшого, знаходять себе в любові; можливості їхні безмежні — як у щасті тілесному, так і в щасті духовному. Щиро вдячні чарівній Богині Ладі, що мають щастя служити коханню. Життя для них — це спектакль, в якому вони грають головну роль — Любов.

Жлопці — не бажають відчувати сімейні пута. Обожнюють музику, витвори мистецтва і товариство гарних жінок. Дівоча молодість і краса повністю полонять їх. Якщо кохання нещасливе, то не переймаються. Досить відверті і прямолінійні, можуть бути чудовими друзями.

Сузір’я Господаря
Сузір’я Господаря

Редакція тексту видання 1995 року

З давніх-давен місяць, коли життя у селі на певний час завмирало, а річний цикл закінчувався, наповнений народними традиціями містичного характеру.

Було це за незапам’ятних часів (так вважали наші предки), коли на Землі панував темний Хаос мороку і зла. Та всемогутні боги разом з богинею Всесвіту, премудрою Ладою, здобули перемогу і став тоді на Землі ясен-Світ. І сьогодні, хоча з того віддаленого часу минуло не одне тисячоліття, всяка нечисть намагається перешкодити визріванню Сонця, яке виходить на літню дорогу. Саме тому з тієї прадавньої пори зберігає наш народ віру предків у правічне ясне-красне Сонце, а обрядовість свята позначена магією та ворожбою, що є одним із вагомих набутків нашої багатющої духовної культури. Носіями її були волхви — давньоукраїнські жерці. На жаль, після хрещення Русі багато народних знань втрачено, зокрема: секрети довголіття, лікування людини з урахуванням впливу на її здоров’я планет і зірок тощо. Однак генетична основа всіх типів ворожіння і видів магії збереглася у невмирущій скарбниці обрядового фольклору. Це — пісні про кохання, родинно-побутові, пісні про весілля, казки і легенди.

Збереглася вона і в чистому вигляді у формі замовлянь, заклинань, прокльонів, шептань...

Найкращими для ворожби вважаються день і ніч на 13 грудня. У цю ніч дівчата вірять, що вона допоможе їм розпізнати свою долю та бодай у сні побачити свого судженого. На вечорницях, як і під Різдво, дівчата вдаються до різних ворожінь. Садять півня в діжку, прилаштовують її на покуті, на підлозі розсипають зерно, а поруч ставлять миску з водою. Якщо звільнений півень кинеться до зерна — майбутній наречений буде господарем, якщо до води — пияком. А то ще так ворожать: наберуть води з колодязя в рот та й ідуть до хати місити тісто на балабушки. Коли балабушки спечуться, кожна з дівчат значить своє тістечко кольоровою ниткою або папірцем. Потім розкладають балабушки на долівці і впускають до хати пса, що перед цим був цілісінький день голодний. Той пес вирішує долю дівчини; бо чию балабушку проковтне першою, та першою і заміж вийде. Якщо балабушка впаде на підлогу — дівчина залишиться самотньою на цілий рік. Особливо цікаво грати на вечорницях в Калиту, коли без допомоги рук, підстрибуючи, треба вкусити її. Калита — великий медовий корж з діркою посередині.

Обирається «пан Калитовський», який високо на палиці тримає калиту, а «пан Коцюбовський», сидячи верхи на коцюбі, намагається вкусити її. Якщо «Коцюбовський» засміється, дівчата мастять йому сажею обличчя. Калита — своєрідна жертва Сонцю і є ніби предтечею майбутніх свят на честь Різдва світу. Дійство відбувається під загальний веселий сміх, а ворожіння набуває таємничого і магічного змісту.

У ці дні, особливо після 14 грудня, злі сили настільки сильні, що починаються справжні морози, замерзають ріки і випадають великі сніги: Мороз — бог зими і холодів стає тоді справжнім господарем. Йому підкоряються снігопади та хуртовини. Коли ж буває дуже сердитий, то може відморозити вуха або руки, а то й зовсім заморозити. Взимку вовки, а це, власне, і є темні сили, тільки в їхній подобі, починають бігати зграями, влаштовують свої ігрища та шабаші, або, як кажуть у народі, «наступив час вовчих весіль».

Народжені під знаком Господаря — овіяні славою стягу Дажбожого, бо знаходять щастя у відвазі і ступають сміливо на життєвий шлях. Долаючи підступні та штучно створені перешкоди, підлість та неправду, завжди знаходять вірного і щирого друга. Користуються успіхом у представників протилежної статі, їм властиві життєвий оптимізм та душевний спокій. Досягають значних успіхів у військовій справі, літературі та мистецтві. Несприятливе розташування планет у час народження сприяє появі гордих, розпутних, з нестримним характером людей. Щасливий день — четвер, місяць — червень, число — 8, колір — усі відтінки зеленого і фіолетового, коштовний камінь — топаз. Планета — Юпітер.

Дівчата — прекрасні зоряні квіти, з веселою вдачею і палким темпераментом. Така зоряна квітка не кожному хлопцеві до снаги. Досить компанійські та врівноважені. Здебільшого, знаходять себе в любові; можливості їхні безмежні — як у щасті тілесному, так і в щасті духовному. Щиро вдячні чарівній богині Ладі, що мають щастя служити коханню. Життя для них — це спектакль, в якому вони грають головну роль — Любов.

Більшість хлопців не бажають відчувати сімейні пута. Обожнюють музику, витвори мистецтва і товариство гарних жінок. Дівоча молодість і краса повністю полонять їх. Якщо кохання нещасливе, то не переймаються. Досить відверті і прямолінійні, можуть бути чудовими друзями.

Сузір’я Господаря
Сузір’я Господаря

Народжені та благословенні під сузір’ям Господаря

Художниця Марія Башкирцева, письменник Олекса Стороженко, письменник Іван Нечуй-Левицький, поет Михайло Орест, письменник Григорій Квітка-Основ’яненко, композитор Анатоль Вахнянин, письменник Микола Хвильовий, поет Олександр Олесь, композитор Микола Колесса, письменник Микола Устиянович, письменник Борис Грінченко, письменник Михайло Старицький, політичний діяч Андрій Мельник, композитор Микола Леонтович, письменник Данило Мордовець, поет Микола Вороний, письменник Микола Руденко, мовознавець Йосип Лозинський, історик Микола Петровський, письменниця Зінаїда Тулуб, фольклорист, письменник Матвій Симонов, скрипаль Петро Столярський, письменник Юліан Опільський, поет, перекладач Борис Тен, філософ Данило Велланський, письменник Микола Куліш, поет Микола Філянський, філософ Григорій Сковорода, академік, хірург Микола Амосов, письменник Григір Тютюнник.