Українська міфологія

Цибуля

Цибуля, як і часник, вживалася як охоронний засіб від пошесті, мору. Цибулю рекомендували вішати в хаті під стелею, вважаючи, що вона очищує повітря. Щоб зашкодити злим діям чаклуна по дорозі до вінця, мати молодої або близький родич зав’язували у ганчірку головку цибулини або часнику і клали у кишеню молодої. За повір’ям, якщо цибулина у кишені почорніла, значить цибуля врятувала молодого і молоду від напущеної причини. Для захисту від хворобі злих духів на Різдво в сіно, яким застеляли стіл, клали дванадцять цибулин і три головки часнику (Галичина). На Великдень для захисту від русалок рвали цибулю, полин, часник і примовляли: «Як би тебе не полин, я б тебе задавила. Як би тебе не часник, я б в тебе за часок. Як би тебе не цибуля, я б тебе не забула». І вона не буде к тебе ходить, а кали буде, так не зробить нічого (Чорнігівщина).

Вірили, що цибуля сприяє вдалій рибалці: на Великдень, коли йшли до храму, потрібно було підперезатися вінком із цибулі і після слів священика «Христос воскрес» сказати: «а в мене до риби цибуля є» (Б.Грінченко). Так само підперезавшись цибулею йшли на рибалку, щоб улов був великим (Київщина).

Згідно легенди цибуля (як і інші нечисті рослини) виріс із тіла Іуди; із очей великого грішника або царя Ірода (Харківщина). У поширених легендах син намагається витягнути матір (батьків) із киплячої смоли пекла за допомогою пера цибулини; скупу жінку витягнув із смоли, подавши їй перо цибулини, старець, якому вона при житті дала маленьку цибулину. В одній із легенд людина виграла спір з дияволом: за сумісну працю він отримав те, що знаходиться в землі (луковиці), а дияволу дісталася зелень, яка восени зникає.

Повір’я: У переддень Різдва не можна вимовляти слово цибуля, за порушення заборони протягом всього року будуть виникати чиряки величиною з цибулю.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.