Українська міфологія

Хміль

Хміль — символ родючості, молодого буяння. Мати питає сина, на якого скаржаться «молодиці, що він шкоду робить»:

Де ти, хмелю, зимував?
Де ти, синку, ночував?

Парубок увивається біля дівчини, «як хміль біля тичини». Козака-гуляку також порівнюють з хмелем:

Ой рости, хмелю, над водою,
Врівні з тичиною!
Ой далеко чути та козака орла,
Що йде з кобзиною.

Хміль є символом війни, хоробрості та відваги, гнучкості та розуму, як і інші повзучі рослини: горох, квасоля, льонок. У козацькій пісні питається:

Чи не той то хмель,
Що коло тичини в’ється?
Гей то наш козак Нечай,
Що з ляхами б’ється!

З давнини зберігся звичай: коли молода іде на вінчання, мати обсипає її хмелем.

Загадка: Ноги на морозі, кишки на дорозі, а голова на весіллі. (Хміль).

Словник Б.Грінченка: «Хміль — не вода: чоловікові біда»; «Жили за царя Хмеля, як було людей жменя, чоловік та жінка».

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.