Українська міфологія

Троянці

Єдиносущий усеправедний Боже! Могутній Роде та премудра Ладо! Ви подарували як нашим пращурам, так і своїм нащадкам наймилішу, найродючішу в світі Землю—Матінку, ім’я якої — Оріана.

О, Оратаніє—Україно! Твій багатотисячний зоряний шлях увінчаний святою правдою пам’яті та слави надзвичайної мужності, мудрості, високого духу безсмертних Божих синів Сонця—Дажбога:

— Загадкові орії, таємничий Сур’яград — град Сонця, наймогутніші стародавні племена скитів, сумерійців, пелазгів, етрусків, венедів, сарматів, амазонок, скіфів;

— Стародавні поселення площею в сотні гектарів, землеробський хист (приміром, орії вирощували десять злакових культур);

— Волхви — стародавні жерці та їх вражаючі знання з астрології, медицини, географії, будівництва;

— Найдавніший ритуальний календар (ІІ—У століття н.е. знайдений у с. Мезиня, що на Чернігівщині);

— Будівлі, яким щонайменше 10—12 тисяч років і які так подібні на донедавна ще українські хати—мазанки. Примітивні мазанки на території Риму появилися лише три тисячі років тому;

— Санскрит — єдина мова, якою наші предки говорили 5000 років тому. Сьогодні вона відчутна в усіх індоєвропейських мовах світу;

— Бог — стародавнє українське слово, як і молитва, храм, вівтар, небо, пекло, душа... Вони старіші за слова Саваоф, Єгова, ад, Адам, Мойсей, Алах;

— Малюнкам прапрадавніх митців 15—20 тисяч років, а знайдені вони в печерах Оріани—У країни;

— Колесо — то символ та основа цивілізації. Нещодавно біля села Старосілля на Херсонщині археологи знайшли два дерев’яні вози, яким більше як п’ять тисяч років;

— Сумерійці першими в світі створили для дітей своїх школи. Мали свою абетку та клинописне письмо;

— Будда прийшов в Індію оріанським шляхом із символом зображення Сонця на грудях;

Заратустра — один із перших великих моралістів, від якого світові релігії запозичили поняття бога — добра і диявола — зла. Родився в Медії, володарами землі якої були Скіфи, то їх батьківщина розташована на північ від Чорного моря. Про Будду та Заратустру написано в «Ведах». Веди — священні пісні, які написані в Оріані та принесені 5000 років тому до Індії, яка успадкувала цей найстародавніший писемний пам’ятник Людині;

— Дивні керамічні вироби, статуетки, писанки...

— Світогляд та вірування предків;

— Грецька, індійська та багато інших міфологій та міфотворень світу створені набагато пізніше від світогляду наших прародителів;

— Родздвяні свята, Свята Вечеря, колядки, щедрівки, Стрітення, Великдень, Вербна неділя, Зелені свята, Купала, Обжинки, любов до пісні, розмаїття духу творення — зоряним царством предків кличуть .нас сьогодні в майбутнє.

О, Дніпре—Славутичу!

Вічно колихатимуть твої прозорі води сиву давнину найстарішого граду людей — Сур’яграда—Києва. Дванадцять тисяч літ тому тут, на священних трьох пагорбах, поселилося одне з наймогутніших венедських племен — троянське плем’я. З вірою в троїсту силу Дажбога, в Золоте Трисуття, з вірою в немеркнучу святість та виконуючи волю волхвів, а значить і волю предків, заради майбутності та продовження вічності роду — вони ішли в світ, щоб збудувати не один ще град — ім’я якому Сонце!

Усе тоді було у світі: була і воля, була і кара Божа!

Велика і могутня була легендарна Троя. Заснував цей сонячний град славний правнук Дажбога — Іллірій. Крім Іллірії (Північна Італія), венедська держава об’єднувала велику територію земель від Адріатичної затоки до Дунаю.

Місто Троя зруйноване греками в часи Троянської війни (1194—1184 роки до н.е.), про що знаємо від Гомера (VIII століття до н.е.) в його Іліаді і лише 1871 року за 25—30 км від гирла Босфору відкрите Т.Шліманом.

Не минула кара Божа й Атлантиди, яку поглинули океанські води. Сумерійське клинописне оповідання розповідає, що лише один з титанів у Атлантиді серед усіх мешканців залишився праведним, а тому боги дозволили своєму улюбленцю побудувати багатоповерховий ковчег та врятуватися. То сталося в долині Тигру і Євфрату, коли вода з’єдналася з небом і ніде не було видно землі. Останній із велетнів розказав людям про світовий потоп, спомин про який протягом тисячоліть переказувався від покоління до покоління, аж поки, врешті, не був переказаний Ноєм та записаний у Біблії.

Так від страшної кари Господньої загинули велетні—титани, Божі сини, які пізнавали людських дочок і в своїй розбещенності не могли позбутися зла, що коїли повсякденно.

Господь дарує життя людині. Людина має йти в світ праведним шляхом, не звертати з нього, бо може знову впасти в гріх, а там — тьма, де правлять злі демони. Шлях сонячних синів зоряний, але тяжкий і тернистий, однак дарований та прокладений для нас предками, а тому воістину Великий та Святий!

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.