Українська міфологія

Тоя, аконіт, нетоя, нетота, ходачки

Тоя (аконіт, нетоя, нетота, ходачки) створена Богом і оберігає людей від чорта. Відома така легенда: «Одного разу, в день Івана Купали, дівки, зібравшись зазвичай на вулиці, почали свої ігри. У цей час летів над ними чорт і як закричав: «Гоя, гоя, всяка дівка моя»; в числі цих дівчат справді була одна, яка прикрасила свою голову квітами тої і чорт, та він зрештою, із жалем її пкинув: «Коли б не тоя, то була б ти, дівчино, моя». Іншого разу та сама дівчина і в тому самому наряді пішла на прогулянку в ліс. Там зустрівся з нею чорт в подобі молодого і дуже гарного парубка і почав з нею заігрувати, кажучи безперестанку: «Скинь, дівко, тою, будеш моєю». В пориві сердечних почуттів дівчина виконала вимагання парубка, і нею відразу заволодів чорт». У неділю, коли привезуть молоду, співали:

Привезли-хмо то зіллє
Із-під гір на весіллє,
През Дунай ми плавили,
За столом посадили:
— Пізнавай же, Івасенько,
Що то за зілленько.
— Я молодий розум маю,
Я зілленько пізнаю:
Тоє зілленько — тоя,
То Марисенька моя.

Тої припусують здатність охороняти від хвороб, нещастя, усякого зла, кажуть: «Якби не тоя та не одолян, ходила б хвороба, як пан»; у коломийці співається: «Ой я ходжу куди хочу, нічо си не бою, / Бо я ношу за поєсом зелененькую тою». На Бойківщині відвар тої давали як «дан», тобто тому, на кого хотіли наслати хворобу.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.