Українська міфологія

Терлич-трава, тирлич-трава

Терлич-трава (тирлич-трава), як і мак-видюк, відганяє від обійстя нечисту силу. Цю рослину нібито створив сам Бог, і тому її бояться чорти. Росте тільки в Києві перед Купалом на Лисій горі; у цю ніч туди злітаються всі відьми, але добути терлич можуть лише ті, хто раніше добув плакун. «Тирлич та жаб’яча кістка смиряють гнів властей», — говорили знахарі. Крім того, ця трава наділяє здатністю літати на мітлі — головному засобі пересування відьом. Варто лише натертися тирличем попід пахвами. Чарівниці виготовляють з нього сік, що привертає любов, змиває з обличчя зморшки тощо. Скільки дівчина навесні відшукає кущів тирличу, стільки матиме женихів. Щоб причарувати собі гарного хлопця, дівчина опівночі або вранці на самого Купала йшла до лісу й шукала тирлич-зілля. Вириваючи його з коренем, приговорювала: «Тирлич, тирлич, ти до мене хлопців поклич!» Мати, варячи це зілля, також примовляла: «Тирлич, тирлич! Ти до моєї доні дев’ять хлопців поклич: з дев’ятьох — вісім, з восьми — сім, з семи — шість... з двох одного — то їй суджений, нерозгуджений».

У Карпатах були дуже популярні високогірні полонинські трави — тирлич жовтий (джинджура, гінсура, свічурник жовтий) і тирлич хрещатий (джинджура, свічівник, свічка). Про цілющі властивості цієї рослини складали пісні й легенди. Ось така коломийка:

Ой, хто чічков джинджуровов
Собі личко миє,
То той буде найфайніший
На всю Коломию.
А хто випив того зілля,
Що із Чорногори,
Він забуде тую хижу,
Де живуть дохтори.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.