Українська міфологія

Під Сузір’ям Кози
(22 грудня — 19 січня)

Сузір’я Кози
Сузір’я Кози

Редакція тексту видання 2005 року

У ті далекі часи, коли світ тільки зачинався, не було тоді ні Неба, ні Землі, лише простиралося довкіл синє море, а на нім виростав явір зелений — божественне Дерево Життя. Те Дерево Життя дарувало Світові яснооку Ладу, володарку світової гармонії, Праматір Світу, Краси та Любові. Тоді на Сьомому небі, зібравши Священну Раду, Верховна Богиня попросила вогневладного Сварога викувати для Матері-Землі нове Світло.

Ударив Праотець у небесне кувалдо і заясніло, запроменіло вийняте із блакитного горнила золотеє диво — божественне Сонце-Ра. Радість велика стала на Білім Світі. Розтанула безпробудна пітьма злого Мороку. Серед Неба божественне Ра — Сонцем засіяло:

Ра-Дуйся,
Ой Ра-Дуйся, Земле,
Ясен Світ засвітився!

Широко розпростерла Премудра Мати над Білим Світом своє яскраве небесне склепіння. Із божественного Всесвіту вийшло повітря, з повітря — вогонь, із вогню — вода, а з води постала Матінка-Земля. Тоді чарівне магічне сяйво божественного тіла ясноокої Лади золотосяйним світлом розпросторилося на всі боки, бо тіло в неї — прикрашене смарагдами, діамантами та іншими коштовностями, а барвиста веселкова одежа очищена небесним вогнем. Богородиця-Мати завжди сліпучо-прекрасна!

Повелителем Сонця-Ра став Дажбог, син Сварога, син сильний, син тямущий.

Уклонився Дажбог тричі на всі чотири сторони світу, і осяявся довкіл. У всій золотосяйній красі піднебесного храму поставав молодий Божич. І понеслася слава і Коляді-Сонцю, і Щедрам Землі святим, і Водичці-Орданочці аж за граюче море:

— Слава Сварогу, слава Премудрій Ладі! Слава Вам, Всемогутнім, і нині, і завжди слава!

І досі лине молитва-славлення у безкрає живлюче Сонце-Небо:

— Свароже! Ти, що сотворив Світло, Ти єсть Бог Світла і Бог Прави, Яви і Нави, се бо маємо їх во істину. І єсть ця істина наша, що переможе темну силу і виведе нас до блага.

Одягли на себе маски колядники, щоб злі сили їх не розпізнали, і почали ходити від хати до хати, бо саме в ці дні бог Коляда роздає оріям-трударям урожай та багатство, щедро зігріває своїм світлом Землю-Матінку для життєдайного зерна, а цілюща Водиця-Орданиця дасть йому приросту і буде всім жито, пшениця і всяка пашниця.

Радіють люди Божому творінню, бо для люду Дажбожого богосвітле Родздво — то породини ласкавого Сонечко і голубоокої Водиці. Покотив по небесній Сварзі Коляда своє Сонечко-Ра і возвістив світло людям:

Нове Ра настало,
Яке й не бувало —
Серед неба Зо-Ра ясна
Сонцем засіяла.

Увійшло Ра в браму Подвір’я Духу вогневладного Сварога. Наступав Ранок, до людей прийшла Радість. Врешті настав повсюди день божеський... Тож допоки буде щедрий дар Вишніх богів — Золотосяйне Сонечко, Срібночолий Місяць, ясні зіроньки із Зорею-Зірницею та Дрібний Дощик, якого так чекають навесні, — доти стоятиме Білий Світ. І завжди Ко-Ладом буде люд Дажбожий, од віку до віку, з року в рік, від душі до душі, співатиме величальні Гімни Сонцю-Ра і Світу Білому:

Радуйсь, Земле, Коляда іде!
Святий вечір, добрий вечір!
Коляда іде, всім дари несе,
Всім дари несе, нам слово каже,
Нам слово каже: що вже Світ сяє.
Земле, Земле, одчиняй двері,
Одчиняй двері, то твій князь іде,
То твій князь іде, молоду бере
Молоду бере — обдаровує.

На Щедрий вечір народився славний Місяченько. Він — господар небесної та земної води, від нього стають багатшими хліба і здоровшою худоба. Все, що розпочате цього дня завершиться щасливо.

А довкола тільки й чути скрізь «Ого-го, коза, ого-го, сіра...»

Усміхається тоді Перун у розкішну свою спасову бороду. Коза — священна тварина громовика. Вона символізує смерть Старого і народження Нового року. Обряд з козою зберігся з тих предковічних часів, коли молодий Божич Сонця-Коляди, щоби заховатись від Мари, був перевтілений Вишніми богами у козу. Не поздоровилося б Марі, коли б вона догадалася, де заховався молодий Божич; тоді грім і блискавка дальносяжного Перуна були б безпощадні до її злої сили.

Двері у господаря цієї ночі не зачиняють, чекають посівальників. А вони прийдуть, посіють — і буде приріст, і оживе природа, заореться земля плугом — і житиме люд Расинів заможно. Так продовжуватиметься аж до Водохреща, коли від божественної сонячної сили народиться Дана, священна вода якої особлива — вона цілюща, у ній — сила Дажбожа.

Народженим під знаком Кози громовладний Перун розкиває небо; тоді можна просити у могутніх Богів всього: перетворення води на вино, глини на мідь, каменя на хліб, а ще — сили і здоров’я. Для тих, хто вмивається водою срібнодзвонної Водиці-Орданиці, той матиме достаток на увесь рік! Чарівна Лада обдаровує своїх козенят срібною або золотою обручкою, прикрашеною рубіном чи малахітом. А ще полюбляють вони джерельної чистоти кришталь. У таких людей багато ворогів і заздрісників. Вони меланхолійні, мовчазні, з примхливими бажаннями, люблять подорожувати. Улюблений колір — бордовий або чорний. Щасливий день — субота. Планета — Сатурн.

Дівчата — трішки бувають холодними, бо Сонце Коляди ще не досить зігріло їх. Виростають красунями-чарівницями і рано виходять заміж. Вони вірні, дуже люблять свого чоловіка, опромінюючи та уквітчуючи своїм коханням дорогу судженому.

Хлопці — капризні, однак обережні. А що люблять пісню! Жодне свято не обходиться без них. А як кохають... лише одна Матінка-Лада знає, але нікому не розкаже. Не кожна красуня зможе такого леґіня причарувати; щастя до них приходить пізно, зате вони довго живуть.

Редакція тексту видання 1995 року

У ті прадавні часи, коли були лише морок і тьма, і ні Сонця на Небі, ні Місяця і зірок, ні навіть початку Світу, а було лише широке море, ріс на нім явір зелений — Дерево життя. Воно подарувало світові Ладу — богиню Всесвіту і всього сущого на Землі. Згодом, коли стало Сьоме Небо та народилися боги, зібралася Велика рада. Сказала тоді премудра богиня Лада богові вогню: «Аби на Землі був Лад, викуй, Свароже, людям ясне-красне Сонце-Ра!». Темні злі сили, чорти та демони, стали западати на Сонце, яке тільки народжувалося небесним ковалем, а то й частково поїдали його і навіть зовсім з’їсти хотіли. Так і тепер, як і впродовж тисяч літ, Зима Літо з’їдає, хоча воно й намагається утекти... Та триєдина сутність Всесвіту премудрої Лади здобула перемогу. За дванадцять космічних ночей творення народилися бог зимового сонцестояння — Сонце-Коляда, Місяць-Боже око, Зоря та богиня води — Дана на Ордань.

Зраділи люди Сонцю-Ра і стали співати величальних пісень:

Ра-дуйся
Ой, Ра-дуйся, Земле,
Ясен світ засвітився!

Одягли на себе маски колядники, щоб злі сили їх не розпізнали, і почали ходити від хати до хати, бо саме в ці дні Коляда роздає всім оріям-трударям урожай та багатство, щедро зігріває своїм світлом Землю для життєдайного зерна, а цілюща вода дасть йому приросту і буде всім жито, пшениця і всяка пашниця. На Різдво світу бог небесного вогню Сварог подарував нашим предкам Золотий плуг і навчив їх сіяти хліб.

Продовжується свято і на Щедрий вечір, коли народився славний Місяченько. Місяць є предком нашого народу. Він — господар небесної та земної води, від нього стають багатшими хліба і здоровшою худоба. У день народження Місяця в хату заносять сніп жита або пшениці, який зветься Дідухом, і колядують. Вважається, що все розпочате цього дня завершиться щасливо. А довкола тільки й чути скрізь «Ого-го, коза, ого-го, сіра...» Коза є тотемом, оберегом давніх українців. Усміхається тоді Перун, бог блискавки і грому, бо це і його коза, його символ, бо й богам свято. А коли засяє Зоря, господар запалює свічку і обкурює хату ладаном, щоб пощезали злі сили. Господиня в цей час ставить на стіл вечерю.

Двері цісї ночі не зачиняють, чекають посівальників. А вони прийдуть, посіють — і буде приріст, і оживе Природа, заореться земля плугом — і житиме люд заможно. Так продовжуватиметься аж до Орданя, коли від цієї сонячної сили народиться Дана. Священна вода богині особлива — вона цілюща, бо виліковує різні недуги, а ще нею можна ворожити. У ній — сила Дажбога. Недаремно його славить народ, бо він — його минуле, сучасне і майбутнє. За стародавнім скіфським обрядом новонароджених освячують у крижаній орданській воді. Після освячення присутні дають гроші, щоб дитина стала багатою. Хто народився під небом Кози, для тих Перун роз-криває небо; тоді можна просити у могутніх богів всього, приміром, перетворення води на вино, глини на мідь, каменя на хліб, а ще — сили і здоров’я. А хто вмивається срібною водою, той матиме достаток на увесь рік! Улюблений колір — бордовий або чорний. Мила Лада обдаровує Козенят срібною або золотою обручкою з рубіном чи малахітом. А ще полюбляють вони джерельної чистоти кришталь. Планета — Сатурн.

Дівчата, які народилися під знаком Кози, стануть красунями-чарівницями. Трішки будуть холодні, бо Сонце-Коляда ще не досить зігріло їх, зате рано заміж вийдуть. Ці красуні вірні, дуже люблять свого чоловіка, опромінючи та уквітчуючи його дорогу.

Хлопці — капризні, зате обережні. А що люблять пісню! Жодне свято не обходиться без них. А як кохають... лише одна Лада знає, але нікому не розкаже. Та не кожна красуня зможе такого леґіня причарувати; щастя до них приходить пізно, зате вони довго живуть, а разом з ними — і Правда задля святої Душі всюдисущого і вічносущого Життя.

Сузір’я Кози
Сузір’я Кози

Народжені та благословенні під сузір’ям Кози

Письменниця Марко Вовчок, церковний та освітній діяч Петро Могила, поет Євген Плужник, графік, академік Василь Касіян, політичний діяч Степан Бандера, архітектор Ярослав Новаківський, кобзар Євген Адамцевич, письменник Микола Чернявський, філософ Павло Житецький, поет Степан Руданський, поет Володимир Сосюра, історик, композитор Микола Аркас, поет Василь Чумак, поет Василь Симоменко, поет Василь Стус, історик Степан Томашівський, поет Григорій Воробкевич, поет Василь Пачовський, письменник Василь Еллан-блакитний, письменник, академік Агатангел Кримський, політичний діяч Ярослав Стецько, композитор Григорій Верьовка, історик Володимир Антонович, письменник Гнат Хоткевич, живописець Іван Труш, художник Іван Їжакевич, композитор Василь Верховинець, гетьман Богдан Хмельницький, письменник Володимир Владко, майстриня Марія Примаченко, художник Опанас Сластіон, письменник Іван Білик, письменник Олесь Бердник.

Походження та примітки

  • Войтович Валерій Миколайович Український гороскоп. — Рівне: Оріана, 1995. — 64 с.: іл.
  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.