Українська міфологія

Під Сузір’ям Водяника
(20 січня — 19 лютого)

Сузір’я Водяника
Сузір’я Водяника

Редакція тексту видання 2005 року

Вміє трудитися Орій-хлібороб. Недаремно Бог небесного вогню Сварог навчив пращурів сіяти хліб та скинув цієї пори з неба на землю Золотий Плуг. Подарував він їм ще й Борони. Коли славні Расини винайшли колесо, а з ним і колісницю, то гордо помістили свій винахід на Небі. З тих пір сузір’я Великої Ведмедиці почали називати Возом, або Колісницею.

Від тих давніх літ пильно стереже своє царство чистої джерельної води Водяник. І хоча він теж, як кажуть, не без гріха, ніякі злі істоти, в подобі замурзаних дідьків-чортів, не в силі здолати небесну синь і кришталеву прозорість рік та озер. Водиця Дани — свята, наділена великою зцілюючою силою, освячена іменем світла Сонця-Дажбога!

Водяного царя треба вельми шанувати, аби не псував гребель, не заплутував сітей та не зносив їх невідомо куди, не проганяв риби і, взагалі, не чинив усіляких капостей. Коли навесні ріки виходять з берегів, то, кажуть, Водяник впивається на весіллі з русалками і з своїми веселощами руйнує все на своєму шляху.

І хоча після Родздва світу ще довго лютує Зима-хурделиця, навкруги лежать глибокі сніги і тріщать морози, та в синім прозорім небі уже пахне весною, і Орій-хлібороб починає готуватися до весняно-польових робіт. Навесні Зима — стара баба, геть у полатанім кожусі, зовсім змарніла, ледве веде її попід руки старий дід Мороз. Саме в цю пору зустрічається Зима з Літом — молодою, веселою і вродливою, з вінком на голові, дівчиною. Збороти Зиму допомагають дітлахи, весело з’їжджаючи з гір на санчатах. А дівчата — виходять на перші прогалини і співають закличні веснянки.

— Як лютий не лютуй, а на Весну брів не хмур! — кажуть тоді.

Дочекалися люди Громниці. Потріскує в хаті, посвячена на Стрітення, свічка-громниця: щоб весняна повінь не зашкодила посівам, щоб уберегти людей і худобу від грому. Богиня Дана тепер наділяє воду магічною та цілющою силою: вона може вберегти від поганого ока, допомагає від різних хвороб.

Вже скоро й Перун важким молотом розіб’є мертві зимові пута і воскресне Матінка-Земля від довгого сну. Щоб баба Зима не тримала на людей зла, щовечора молодь збирається десь у бездітного подружжя чи вдови на вечорниці. І починають справляти колодку. Сміху на цілий тиждень, бо в понеділок вона народилась, у вівторок — хрестилась, у середу — женилась, у четвер — померла, у п’ятницю — справляють тещині обіди, а зяті водять тещ до себе в гості. На сьомий день — відмирають усі злі та ворожі сили. У кінці розваг Колодій ще раз щедро обдаровує людей своєю сонячною іскристою добротою. Всі раді Божичу, цілуються, жартують та співають пісень:

Ой колодка, колодка,
Яка була солодка.
А ще була солодша,
Як я була молодша.

Хлібороби цього місяця вшановують ще й Велес — покровителя домашнього господарства і тварин, охоронця їхнього товару, коли вони вирушають у далекі заморські країни. Лине до всемогутнього Божича молитва:

— Всеможний Велесе! Тобі ми вседенно славу співаємо і до помочі взиваємо. Поможи в спожитку, щоб і літо літувати, і зиму зимувати.

Саме тепер Велес збиває ріг із баби Зими, а господар прикрашає хлів та худобу вінками та стрічками. Молодиці цього дня веселяться: ідуть у шинок і п’ють вишнівку, «щоб корови були ласкаві». А як повертаються до хати, то днищем «лупцюють» своїх чоловіків, «щоб вони були слухняні».

Народжені під знаком Водяника, не беручи за ваду деяку прохолоду до них сонячних богів, наділені неабияким розумом. Вірять, що людина народилася з Любові, бо Сонце-Дажбог — Любов, і немає віри, вищої за Любов. Здатні до ворожіння, особливо хлопці, можуть стати навіть волхвами. Цікавляться всім оригінальним і таємничим. Уявлення їхнє не має меж; вони вірні та справедливі. Недолік їхній — у щирості душі, яку можуть використати з корисними цілями як друзі, так і вороги. Щасливий день — субота, місяць — серпень, число — 8. Коштовний камінь — сапфір, улюблений колір — чорний та фіолетовий. Планета — Сатурн.

Дівчата — це ніжні пелюстки троянд, проміння вогнистого світла. Відрізняються від інших вірністю Матінці Ладі, бо це саме вона — Золотошатна Богиня — дарує їм щасливу обручку і милого. Пристрасні в любові, витончені у своїх намірах, добрі господині і полюбляють гостей. Вміють файно веселитися і подобатися чоловікам, компанійські.

Хлопці — воістину внуки Дажбога! хоча дещо неспокійні і неврівноважені, однак своєю особистістю приваблюють до себе інших. Честь і гідність досягають великою працею. Люблять, щоб дружина бачила в них господаря. З повагою ставляться до дівчат, але невинна плітка може змінити їхнє ставлення, а тому люблять обережно. Основне для них — практичність і ділові стосунки.

Редакція тексту видання 1995 року

Вміє трудитися наш український народ. Недаремно бог небесного вогню Сварог навчив пращурів сіяти хліб та скинув з Неба на Землю Золотий плуг. Подарував він їм ще й борони. Коли наші предки винайшли колесо, а з ним і колісницю, то гордо помістили свій винахід на Небі. З тих пір сузір’я Великої Ведмедиці почали називати Возом, або Колісницою. Славні були наші предки, за що й любили їх боги.

Багато інших корисних речей отримав за свою доброту від богів орій-хлібороб. І хоча після Різдва світу ще довго лютує Зима-хурделиця, навкруги Лежать глибокі сніги і тріщать морози, та в синім прозорім Небі уже пахне Весною, і хлібороб починає готуватися до весняно-польових робіт. Як лютий не лютуй, а на Весну брів не хмур! Прийде незабаром Весна, прилетить заквітчана Леля, улюблена дочка премудрої Лади, і зацвіте все довкола коханням та красою. Дочекалися вже люди Громниці, Стрічань, або, як іще в народі кажуть, «прийшов Зимобор». Навесні Зима — стара баба, геть у полатанім кожусі, зовсім змарніла, ледве веде її попід руки старий Дід Мороз. Саме в цей день зустрічається Зима з Літом — молодою, веселою і вродливою, з вінком на голові, дівчиною. Збороти Зиму допомагають дітлахи, весело з’їжджаючи з гір на санчатах та бігаючи по льоду. А дівчата виходять на перші прогалини і співають закличні веснянки.

Потріскує в хаті посвячена на Стрітення свічка-громниця, «щоб весняна повінь не зашкодила посівам», щоб уберегти людей і худобу від грому. Богиня Дана на Стрітення наділяє воду магічною та цілющою силою: вона може вберегти від «поганого» ока, допомагає від різних хвороб.

Не за горами Весна. Вже скоро Перун важким молотом розіб’є мертві зимові пута і воскресне Земля від довгого сну. Тільки треба догодити Зимі, щоб не тримала на людей зла. Через те щовечора молодь збирається десь у бездітного подружжя чи вдови на вечорниці. І починають справляти «колодку». Сміху на цілий тиждень, бо в понеділок вона народилась, у вівторок — хрестилась, у середу — женилась, у четвер — померла. У п’ятницю відбувались тещині обіди, а зяті водили тещ до себе в гості. Щовечора частувалися варениками з сиром та сметаною або гречаними млинцями.

Хлібороби цього місяця вшановують ще й бога Велеса — покровителя домашнього господарства і тварин, охоронця їхнього товару, коли вони вирушають у далекі заморські країни. Саме тепер бог Велес збиває ріг із Зими, а господар прикрашає хлів та худобу вінками та стрічками, бо вже треба наймати пастухів. Молодиці цього дня веселяться: ідуть у шинок і п’ють горілку, «щоб корови були ласкаві». А як повертаються до хати, то днищем «лупцюють» своїх чоловіків, «щоб вони були слухняні».

Народжені під знаком Водяника, не беручи за ваду деяку прохолоду до них сонячних богів, наділені неабияким розумом. Вірять, що людина народилася з Любові, бо Дажбог — Любов, і немає віри, вищої за Любов. Здатні до ворожіння, особливо хлопці, можуть стати навіть волхвами. Цікавляться всім оригінальним і таємничим. Уявлення їхнє не має меж; вони вірні та справедливі. Недолік їхній — у щирості душі, яку можуть використати з корисними цілями як друзі, так і вороги. Щасливий день — субота, місяць — серпень, число — 8. Коштовний камінь — сапфір, улюблений колір — фіолетовий. Планета — Сатурн.

Дівчата, народжені під знаком Водяника, — це пелюстки, проміння вогнистого світла. Відрізняються від інших вірністю Ладі, бо це вона дарує їм щасливу обручку і милого. Пристрасні в любові, витончені у своїх намірах, добрі господині і полюбляють гостей. Вміють веселитися і подобатися чоловікам, компанійські.

Хлопці — воістину справжні внуки Дажбога, хоча дещо неспокійні і неврівноважені, зате своєю особистістю приваблюють до себе інших. Люблять, щоб дружина бачила в них господаря. З повагою ставляться до дівчат, але невинна плітка може змінити їхнє ставлення, люблять обережно. Основне для них — практичність і ділові стосунки.

Сузір’я Водяника
Сузір’я Водяника

Народжені та благословенні під сузір’ям Водяника

Поет Євген Маланюк, поет Степан Чарнецький, поет Іван Кулик, письменник Петро Гулак-Артемовськіій, поет Павло Чубинський, поет Павло Тичина, поет-байкар Євген Гребінка, музикознавець Климент Квітка, фольклорист Опанас Маркович, козацький літописець Самійло Величко, письменник Лесь Мартович, церковний діяч Йосип Сліпий, письменник В’ячеслав Будзиновський, філософ Орест Новицький, вчений-психолог Степан Балей, письменник Тимофій Бордуляк, колекціонер-меценат, археолог Богдан Ханенко, астроном Сергій Чорний, композитор Станіслав Людкевич, державний діяч Микола Скрипник, живописець Володимир Орловський, історик, письменник Микола Маркевич, художник Костянтин Трутовський, співачка Оксана Петрусенко, поет, академік Микола Гнєдич, письменник Степан Пушик.

Походження та примітки

  • Войтович Валерій Миколайович Український гороскоп. — Рівне: Оріана, 1995. — 64 с.: іл.
  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.