Українська міфологія

Під Сузір’ям Барана
(21 березня — 19 квітня)

Сузір’я Барана
Сузір’я Барана

Редакція тексту видання 2005 року

Благовіщення — це велике весняне свято воскреслої Матінки-Землі. Саме в цю пору пробуджує богосвітла Лада життєдайну силу Матінки-Землі святим Духом Сонця-Дажбога. Цю благу вість приносить із далекого Вир’ї-Раю божественна птиця — ластівка. Тоді прилітає й чарівна Леля, донька найпрекраснішої Богині Лади. Осяйна Леля з’явилася у білий світ від палкого кохання Матері-Землиці та Батька-Неба, з найніжнішого лона рожевих пелюсток троянд велемудрої Лади. Разом зі своїм братом, світлоносним Полелем, кружляють божата у небеснім танку, звеселяючи все на довкіллі веселими іграми, гагілками, гаївками, веселками... Світлоносний Полель благословляє навколишнє зело — і все починає рости. Розквітають перші весняні квіти: проліски, ряст, сон-трава...

Розвійно-легкою ходою, з благословенно піднесеними до Батька-Неба руками прийшла до нас Леля-Весна:

— Сонце! Триясне Сонце нехай буде з тобою, Світе білий! Гей, так весело, весело мені! Гей, мої любі, кохані цвіти і жемчужні роси! Я Весна! Я Весна! Сонечко мій батько! А мати — Земля! Благословенні! Сонечко мене цілує, Мати-Землиця на лоні своєму мене пестить! До них я з леготом вітройка шепочу, я трави шовкові руками лоскочу. А на вечір соловейко, сон ловить полегейко... Я цвітом барвистим сію радість довкола! Гей, на моє свято до дня! Гей-гей!

Благословенна пора для Орія-хлібороба! Нині срібночубий Перун своєю вогненною силою блискавиці та першим весняним громом відмикає Сонце-Небо, щоб дощ змочив Землю; воскрешає Матінку-Землицю від сну, розбиваючи зимові пута мороку і тьми. Гнівно палахкотять навесні очі далекострільного Перуна, а лице аж горить яскравим сріблом і золотом Батька-Неба.

Яка сила! Яка мужність! Яка краса! Знову і знову згадує срібночубий Перун свою вогненну вічну молодість. Все, як і колись, в доісторичні часи, коли в розтривоженому мороці тьми Сварга-Небо кресала блискавиці, якими громовержець благословляв усю свою рідню — Золотосяйне Сонечко, Ясен-Місяченька, Зорю-Зоряницю, а ще Дрібен Дощик.

Господар на Благовіщення вигонить на подвір’я всіх тварин, навіть пса і кота, — щоб чули Весну і самі про себе дбали. Пасічник виставляє вулики на пасіку, висипає в мед потерту на порошок проскуру — щоб бджоли роїлися. Потовчену благовіщенську проскуру змішує із землею і сіє на чотирьох кутках ниви: щоб дощова хмара поля не минала, щоб град посіву не побив.

Здавна цієї пори Орій-хдібороб освячує зерно для сівби — тоді воно дасть добрий урожай. Першу жменю кидають навхрест із примівкою: «Уроди, Боже, добре зерно на мій хрест».

Незабаром Великдень. На Вербному тижні святять вербу, щоб вона мала магічну очищаючу силу й додавала здоров’я. Приказують тоді:

Не я б’ю — верба б’є.
За тиждень — Великдень.

На Вербному тижні годиться навести чистоту в господарстві й самому помитися. Особливими обрядами очищення людини і землі, водою і вогнем, зустрічається Великий день Матінки-Землі. Бо тоді Сонце-Дажбога освячує Орія-хлібороба одвічною любов’ю зоряного царства духа Предків, духовною святістю безсмертя нашого життя. Саме тому великоднє яйце стало символом Сонця-Ра, а стародавній звичай випікання короваю — найвеличніша пожертва золотосяйному Сонцю. На великоднім короваї обов’язково має возвеличуватися рівнобічний хрест-свастя, що є невмирущим символом людського Щастя.

Не злічити закличних пісень-веснянок! У них закодовано таїну вічності Орія-хлібороба. Як Сонце по небу: то сходить, іде вверх, то йде вниз — заходить, так і людське життя: народження, життя, повне сил, іде вгору, а згодом знижується, заходить — людина відходить у вічність.

— Лелечко! Наша люба Лелечко! Ми разом здолали злого змія-напасника! Його вже поборено! — вигукують дівчатка у Сонце-Небо.

День поборює божественна Ніч, холодну Зиму — чарівне Літо-Літечко!

Хто цієї пори найкраще просив чарівну Лелю, тому Богиня подарує милого на весілля, а Матінка Лада дасть кожній світлосяйну обручку.

Безупину вертячись у такому кривому танці юнки все намагаються пізнати таїну життя. Плетені віночки юнки не несуть додому, а йдуть до річки і, прикріпивши до них запалені свічечки, пускають за водою, аби ця дорога дівочому серцю Леля-Весняночка, принесла кожній ладо-царенка, любенького парубочка, а з ним — любов, вірність та надію.

Народжені під знаком Барана, який є символом чоловічого начала, пробудження і розквіту творчої енергії навесні, родючості, оновлення, багатства, достойності, — сильні як тілом, так і духом Єдиносущого Всебога, вперті у досягненні своїх цілей, а тому створені бути завжди у перших рядах славних Расинів. Досить активні, обдаровані, сповнені рішучості, впевненості, відзначаються великими розумовими здібностями. Не дивлячись на нелегкий характер, — щедрі, благородні, прекрасні друзі. У любові — вимогливі, схильні до абсолютної влади. До похилих літ наділені міцним здоров’ям. Щасливий день — вівторок, місяць — жовтень, число — 1, колір — червоний, коштовний камінь — усі червоні та діамант. Планета — Марс.

Дівчата — прекрасні, артистичні. В їхніх душах живе душа всюдисущого і завждисущого Сонця-Дажбога. Їх приваблюють вишукані хлопці, але далеко не кожен може дати їм цілковите щастя.

Хлопці дуже цінують та обожнюють таких дівчат, особливо несміливих і невпевнених у собі. Компанійські, доброзичливі, їх усі поважають і люблять.

Редакція тексту видання 1995 року

Благовіщення — це велике весняне свято воскреслої Землі. Саме в цей день пробуджує премудра Лада, богиня Всесвіту, життєву силу Матінки-Землі святим Духом світла Дажбога, благословляє все живе на ній. Цю благу вість приносить із далекого Вирію, першоземлі богів і світу, Божа птиця — ластівка. Тоді прилітає, ніби на крилах, осяйна Леля, донька найпрекраснішої з богинь Лади, і разом зі своїм братом, світлоносним Полелем, кружляють вони у небеснім танкуʼ, звеселяючи все довкола веселими іграми, гагілками, гаївками, веселками... заради любові й безсмертя життя. Світлий Бог благословляє рослини — і все починає рости. Цвітуть перші весняні квіти: проліски, ряст, сон-трава першоцвіт...

Благословенний цей день для орія-хлібороба. Срібночубий Перун вогненною силою блискавки та першого весняного грому відмикає Небо, щоб дощ змочив Землю, воскрешає її від сну, розбиваючи зимові пута мороку і тьми. Переляк великий нападає тоді на нечисту силу — нікуди їй подітися від гніву Перуна.

Господар на Благовіщення вигонить на подвір’я всіх тварин, навіть пса і кота, — щоб чули Весну і самі про себе дбали. Пасічник виставляє вулики на пасіку, висипає в мед потерту на порошок проскуру — щоб бджоли роїлися. Благовіщенську проскуру, потовчену на порошок, змішують із землею і сіють на чотирьох кутках ниви, щоб дощова хмара поля не минала, щоб град посіву не побив. Вона, як і стрітенська вода, наділена зцілюючою силою. Здавна цієї пори землероб освячує зерно для сівби — тоді воно дасть добрий урожай. Першу жменю кидають навхрест із примовкою: «Уроди, Боже, добре зерно на мій хрест». І все це годиться говорити, стишивши голос, щоб не ріс бур’ян. Вдома сівачів зустрічають хлібом-сіллю, справляють святковий обід, а дітям дарують нові сорочки або чоботи.

Незабаром Великдень. Перед цим святом триває Великий сорокаденний піст. На вербному тижні святять вербу, бо вона вважається священним деревом і має магічну силу; своєрідній ритуал хльоскання нею додає здоров’я:

Не я б’ю — верба б’є.
За тиждень — Великдень.

Вербові гілочки, посаджені на городі чи в полі, служать оберегами від граду під час грози. За тиждень до Великодня, у так званий «білий» тиждень, годиться навести чистоту в господарстві й самому помитися. Вдень спалюють торішнє листя і бадилля. Такими особливими обрядами очищення людини і землі водою і вогнем зустрічається Великий день Землі, коли світло Дажбога освячує орія-хлібороба одвічною любов’ю зоряного царства духа предків, духовною святістю безсмертя нашого життя. І саме тому великоднє яйце — джерело зародження — стало символом Сонця, а стародавній звичай випікання паски — це пожертва Сонцю священного короваю. На великодній пасці обов’язково має бути символ бога вогню Сварога — рівнобічний хрест, «свастика», «свастя», що відповідає теперішньому українському слову «щастя» і означає «світло».

Народжені під знаком Барана — люди сильні як тілом, так і духом Єдиносущого і Всеправедного Господа нашого, вперті у досягненні своїх цілей, створені бути завжди у перших рядах знамен Стрибога. Досить активні, обдаровані, відзначаються великими розумовими здібностями. Не дивлячись на нелегкий характер, — щедрі, благородні, прекрасні друзі. У любові — вимогливі, схильні до абсолютної влади. До похилих літ наділені міцним здоров’ям. Щасливий день — четвер, місяць — жовтень, число — 1, колір — червоний, коштовний камінь — усі червоні та діамант. Планета — Марс.

Дівчата, народжені під знаком Барана, прекрасні, артистичні. В їхніх душах живе душа всюдисущого і завждисущого життя Дажбога. Їх приваблюють вишукані хлопці, але далеко не кожен може дати їм цілковите щастя.

Хлопці дуже цінують та обожнюють таких дівчат, особливо несміливих і невпевнених у собі. Компанійські, доброзичливі, їх усі поважають і люблять.

Сузір’я Барана
Сузір’я Барана

Народжені та благословенні під сузір’ям Барана

Композитор Микола Лисенко, письменник Василь Рубан, козацький літописець, автор «Літопису Самовидця» Роман Ракушка-Романовський, гетьман Кирило Розумовський, співець козацького минулого Андріян Кащенко, поетеса Марійка Підгірянка, письменник Микола Гоголь, письменник Олесь Гончар, історик В’ячеслав Липинський, письменник Володимир Мамкевич, мистецтвознавець Іларіон Свенціцький, Блаженніший Патріарх УАПЦ Мстислав (Степан Скрипник), живописець Василь Седляр, скульптор Іван Мартос, академік Леонід Булаховський, співак Іван Козловський, музикознавець Дмитро Ревуцький, скульптор, кінорежисер Іван Кавалерідзе, живописець Теофіл Копистинський, актор Борис Романицький, письменник Маркіян Шашкевич, поет Павло Грабовський, письменник Степан НІС, письменник Юрій Мушкетик.

Походження та примітки

  • Войтович Валерій Миколайович Український гороскоп. — Рівне: Оріана, 1995. — 64 с.: іл.
  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.