Українська міфологія

Сон-трава, сон-зілля

Сон-трава (сон-зілля) — символ таїни, снобачень і передбачень майбутнього, здебільшого нещасливого. Перші весняні трави, за повір’ям, аби бути здоровим, треба добре потоптати. На сон-траву, як і на ряст, приказують: «Щоб на той рік діждати сону топтати!»; «Дай, Боже, діждати, сон-траву топтати!» Народні казки згадують про чарівне зілля чи корінь, за допомогою якого засинають на цілу зиму. Розповідають: одного разу на початку зими ведмідь викопав невідомий корінь, лизнув його кілька разів і пішов у барліг; побачив те чоловік і сам лизнув, після чого зразу ж заснув і проспав у лісі до самої весни. Коли пробудився, люди вже орали землю і сіяли хліб. Сон-трава в народі пов’язується з тими рослинами, сік, відвар чи запах яких діють на людину запаморочливо: дурман, білена, дрема, горицвіт. У пісні про гетьмана Виговського розповідається:

Молода сестра сон-траву рвала,
Старую питала, старую питала:
«Чи той сон-трава козацькая сила?
Чи той сон-трава козацькая могила?»
«Ой той сон-трава, голубонько, зростився у полі,
Та піймала ту траву недоля та дала моїй доні.
Ой ти доню ж, доню, моя доню! Годі сумувати,
Що нашого молодого Йвана в могилі шукати».

Чарівники заготовляли сон-траву у травні, при її жовто-голубому цвітінні, з різними замовляннями та обрядами.

Повір’я: Рослина відкриває таємниці тому, хто зірве цю темно-синю квітку вдосвіта, перетримає в холодній воді весь день, а потім на нічпокладе собі під подушку; уві сні квітка покаже йому правдиво все, що він хоче знати.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.