Українська міфологія

Симаргл

Симаргл — охоронець райського Дерева Життя, його коренів, які живлять незліченну і безконечну кількість зародків і бруньок усього живого на землі. Симаргл — духовний посередник між верховними богами неба і духами землі. Небесний доглядач сходів, має здатність перевтілюватися в крилату «собаку–птицю».

Симаргл прийшов у світ ще у ті прадавні часи, коли небо — вітчина божих єств всемогутньої світлоносної сили любові та краси, подарувало Матері—Землі найцінніший скарб — Безсмертя. Могутнє райське Дерево життя явило тоді світові справжнього охоронця вічності, міць і сила якого стали оберегом священного Дерева Життя, яке живить незліченну і безкінечну кількість зародків і бруньок для усього живого на землі. З Божої волі в ім’я Смерті, а, значить, і Безсмертя Симарглу богами доручено взамін старого пагіння надавати простір, який під його опікою народжується для нового проросту зародків. Волею всевишньої сили: світла, безмежності, свідомого і несвідомого буття Симаргл став охоронцем парості, коріння рослин й насіння, котрим щовесни Дажбог засіває землю і людство.

Симаргл — духовний посередник між верховними божествами неба і духами землі. З часів створення неба, відтак створення і світу землі вдень і вночі невтомний сіяч сім’я—насіння піклується про кожну звірину, кожну худібку, кожну рослину та кожну людину.

Небесний доглядач сходів має здатність перевтілюватись у крилату «собаку—птицю», яка має крила, міцні кігті та зуби. Тоді ж, в ті доісторичні часи, невтомний охоронець рослин і зелені приніс із неба на землю перший пагін верби з Дерева Життя, в який Симаргл уклав таємничу здатність відроджувати та оновлювати світ навесні. Вогнем своєї світлоносної душі бог плодючості Симаргл навесні разом з сонячною свіжістю бога Ярила та чарівною молодістю лагідноніжної Делі пробуджує від зимового сну землю. Тоді ж ріки стають солодкуваті, поля квітучі, а гаї співучі. Земля—годувальниця з нетерпінням чекає на свого одвічного віщого птаха. Землі, як і матері—жінці, на роду написано бути матір’ю, сповідувати материнство, продовжуючи вічність.

Інші варіанти імені Симаргл — Сімаргл, Семургл, Сим і Регл, Сим і Єрьгл, Симарегл. За припущенням деяких дослідників, Срьгл — Єрил — Ярило: отже, Семиярил. Божество Симаргла відоме у інших народів: греків, іранців, індійців. Зображення крилатих псів поруч з хлібним колосом, що, напевне є символічними охоронцями земних плодів, посівів, урожаю, знайдені на глиняному посуді часів трипільської культури, а також на скіфських і сарматських пам’ятках. Декоративними малюнками Снмарглів прикрашені стародавні книжки. В Києві знайдений срібний браслет XII століття з подібними тваринами—птахами в дивовижнім переплетенні орламенту у вигляді гілок та листя рослин. Очевидно, їхня магічна роль полягала в тому, щоб заплутати ворожі сили зла, не дати їм зашкодити людині. Зображення Симаргла використовувались у декоративних мотивах храмів. Такі зображення тварини—сторожа Дерева Життя знайдені на білих кам’яних брилах біля Борисоглібського собору в Чернігові, історичної пам’ятки XII століття.

Особливо вшановували люди бога Симаргла у велике свято на честь сонця, яке наші пращури звали колись Семик. Це найбільше свято всеєдиного ладу богині Лади справлялось у суботу в дні русалій. Русалії святкуються двічі на рік: влітку, коли сонце найбільше буяє, і взимку, коли воно світить найслабше. Літні русалії — це особливе святодійство для богів, бо співпадає із сімома тисячами днів царствування Дажбога. В цей час ліси і води, дерева і квіти, всяка звірина і худобка шлють низький поклін світлоносному творцеві за те, щоб у цей створений богами світ, у вчасно визначений час Симаргл запліднив та викохав те дороге для кожного створіння насіннячко.

Бог Симаргл опікується не тільки долею насіння, але оберігає і посіви від темних та лихих сил. Під його пильним наглядом відбувається проріст насіння. В цьому допомагають йому діви—русалки, в обов’язки яких входить зволожувати ниви дощами й туманами.

У народі бога Симаргла називають ще Вічним Трудівником, бо шанують його за безперервні турботи та безкінечне хотіння жити та творити життя задля життєтворящого світла. Сам бог Ярило нарік Симаргла іменем Семиярило за ту найбільшу його проявлену вогненну силу, яку знаменує бог улітку, коли Купало святкує весілля на честь богів сонця і води. Бо тоді Дажбог-сонце дозріває в найбільшій своїй ярій силі. Тоді увесь цей медозбір квітів, лікувального та магічного зела, буяння первісного божого плоду: жита—пшениці — то своєрідна жертва для бога та данина душам дідів—прапрадідів.

Гучно справляють люди це свято; весело проводжають Симаргла—Семиярила разом з богом Ярилом до наступної весни, бажають їм ще більшої ярої молодості та свіжості до своєї Матері—Землі, а собі сонячних плодів на здоров’я для сучасного і майбутнього життя.

Симаргл щедро обдаровує все живе на землі і під землею своєю життєдайною силою, любов’ю і вродою, щоб душа людини була світлою і гарною. То з його джерела—криниці бере початок світло Дажбога, яке рівно і вічно розливається по крові хлібороба, освітлюючи його із середини великою любов’ю безконечно народжуваної волі в ім’я єдиносущого і милосердного господа Всебога.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Симаргл

Симаргл — бог вогню. Один з найголовніших персонажів української міфології. На думку вчених, ім’я Симаргла — іранського, тобто — оріанського, походження. (За В. Демидчиком).

Джерело

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.