Українська міфологія

Рута

Рута — символ дівочості; також символізує тугу та гірке життя, символ краси, розквіту, зрілості, символ оповіщення, що в роду є дівчина, а також символізує втрату дівоцтва. Руту вплітали у вінки купальські вінки, освячували на Спаса. Щоб убезпечитись від уроків разом із м’ятою, зашивали в подушки, щоб захистити себе від кошмарів (Полісся). Її разом із чистотілом, м’ятою та іншими травами зібраними на Купала або Спаса, клали у купіль новонародженої дитини. Рута увійшла в арсенал знахарських трав, які народна уява наділяла чародійними властивостями. Згадки про це маємо в пісенній творчості:

Чи ви чули, добрі люди, що в нас за новина:
Зчарувала Парасочка вдовиного сина.
Ой уна го зчарувала в хаті на порозі,
Дала єму чари їсти в ячміннім пирозі.
В однім розі є в пирозі зелененька рута,
В другім розі є в пирозі гадинонька люта...

В одному з варіантів легенди про дівчину і нечистого, який намагався її спокусити, рута, навпаки, виступає як оберег. Дівчину від лихого врятувало лише те, що мала біля себе руту і тою: «Коли б не рута да й не тоя, була б ти, дівчино, вже моя».

Рута згадується як приворотне зілля. У гуцульській коломийці дівчина дає парубку пиріг з рутою, щоб приворожити його. У баладі обманута дівчина пригощає парубка пирогом із запеченими в ньому рутою і змією (Покуття). Дівчина говорить: «Посію я рутоньку, буду підливати», тобто вона берегтиме свою дівочість, а вислів «Загубила віночок з зеленої рути» означає зворотне. У весільних піснях згадується про рутяний віночок, який наречена має зняти назавжди; вона припадає до ніг батька і просить:

Не дай же мене ти, мій батеньку, од себе:
Най же я сходжу з рути віночок ще в тебе.

А батько відповідає:

Не єдин — єсть, не два з рути віночки сходила;
Не раз — єсть, не два добрими людьми згордила.

Дружки заспокоюють молоду, співаючи:

Чого, Мар’єчко, смутненька?
Твоя рутонька зелененька!

Рутою прикрашають шаблю або меч — атрибут весільного обряду, пов’язаний з мотивами добування молодої. На могилі брата саджають руту, щоб його згадувала кохана (Покуття).

У фольклорних пісенних текстах рута: а) наречена шкодує, що її рута залишається у матері; б) молода просить дружок, щоб опололи її руту, бо їй уже не до цього; в) молода просить, щоб вона росла і гарно цвіла, а її подруги не сиділи у дівках; г) зів’яла, розтоптана рута.

У легенді про дівчину і нечистого, який намагався її спокусити, рута виступає як оберіг. Від лихого її врятувало лише те, що мала біля себе руту і тою.

У замовляннях від кровотечі рута займає проміжне місце між м’ятою-рутою і ружею. Її так само вирощує Пречиста Діва, однак заорює для цього не землю, а небо.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.