Українська міфологія

Полин, біж-дерево, боже деревце

Полин (біж-дерево, боже деревце) — оберіг від відьом і дідьків, а також від русалок та мавок на Русалчин Великдень. Символ печалі, гіркоти життя:

Лучче мені, мати, гіркий полин їсти,
Аніж мені, мати, із нелюбом сісти.

Полин використовували як засіб, що лікує жовтяницю, пропасницю, гоїть рани та зміцнює пам’ять. Широке застосування мав також різновид полину, званий у народі чорнобилем (чорнобильник, нехворощ, бильник, билиця). Тяжкохворого купали у відварі чорнобилю, і якщо людина не видужувала на третій день, то помирала. Чорнобилем підкурювалися, щоб уберегтися від уроків. Під коренем чорнобилю шукали вуглики, які треба було проковтнути, а на їхнє місце покласти монету: тоді вбережешся від пропасниці. Розповідають, що одного разу чумак варив кашу з гадюк. Приготувавши кашу, поїв її і наказав наймитові вимити казанець і ложку. «Дивись тільки, — каже, — не пробуй моєї каші!» Наймит не втримався, нашкріб повну ложку гадючої каші і з’їв. Дивно йому стало: бачить він, як травичка хитається, одна до одної прихиляється і шепоче: «Я від такої хвороби помагаю!»; «А в мене інша сила!» Захотілося підійти до воза, а воли кажуть: «Ось іде запрягати нас у ярмо!» Чумак помітив, що наймит не послухався наказу і попробував гадючої каші. Став він із воза, вирвав стеблину чорнобилю, облупив її і каже: «На, з’їж!» Наймит з’їв і перестав чути, що кажуть трави, і розуміти мову тварин. Тому чорнобиль називають ще забудьком.

Нехворощ (нехвороща) — один із різновидів полину. Рослиною підкурюють хворих на бешиху; в народних піснях символ неприємності: «Ой у полі береза, в степу нехвороща. Бодай наших парубків напала короста».

В Клечальну суботу (перед Зеленими святами) прикрашали хату полином, лепехою, базиліком; застромлювали траву в стіни, двері житла і в корівнику, щоб перешкодити шлях нечистій силі. В понеділок після Трійці її забирали, вірячи, що в цей день русалки «відправлялися в путь» (Житомирщина). Полин тримали при собі, носили під пахвою, в одязі, брали з собою в поле, щоб русалки не залоскотали, при цьому казали: «Хрен да полинь, плюнь, да покинь!» В Зелений четвер, Русальчин Великдень, полинову гілочку дівчата кріпили до коралей, до хрестика, щоб русалка побачила і утекла.

Полином або кропивою били стару жінку, яка в образі відьми викрадала вогонь із купальського вогнища; із полину робили чучело Купали.

За легендою диявол наварив із полину горілку, від якої людина може очуміти і наробити зла. Але люди не змогли зварити горілку із полину і стали варити її із хліба.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.