Українська міфологія

Перекотиполе

Перекотиполе — степова рослина, яка після достигання плодів обламується біля основи і перекочується на далекі відстані, розносячи своє насіння; народний символ безрідності, бездомності, безпритульності («котиться, як перекотиполе»), безбатченка, сирітства, бідолашного мандрування по чужині, недолі. Мандрівна доля рослини породжує ставлення до неї як до живого свідка нещасть, пролитої крові, і людського горя на землі; символ перекинчика, що не має коріння в рідній землі, тому на могилах зрадників не ростуть квіти, а тільки бур’ян-перекотиполе; різновиди рослини називають миколайками, миколайчиками, синьоголовом, перенос-зіллям, покотиполем, переполотником, колючкою; використовують у народній медицині.

З літ. джерел: По долині по роздоллі / Із степу перекотиполе / Рудим ягняточком біжить (Т. Шевченко); Котиться перекотиполе (казка); Тільки вітер озвався, що в полі блукав, з покотиполем мчався по ниві пустісінькій... (А. Метлинський); Вітер в гаї нагинає / Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе. Так і доля: того лама, / Того нагинає; / Мене котить, а де спинить, / І саам не знає (Т.Шевченко).

Повір’я: Коли восени на полі котиться перекотиполе, то взяти ту рослину, ставши так, щоб вона сама до рук вкотилася, і покласти її навкруги господарства, по кутках в різних потаємних місцях. Тоді до хати ніяке зло, що надсилатимуть люди, не пристане (П. Чубинський).

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.