Українська міфологія

Оріана

Оріана — першоназва стародавньої України. Країна оріїв. Як державне утворення започаткувалося на Прикарпатті в V тисячолітті до н.е. Територія Оріани поступово розширилася до Дніпра, етнічні ознаки розвинулися в Трипільській культурі (IV–ІII тисячоліття до н.с.). За твердженнями вчених, Оріана є прабатьківщиною індоєвропейських народів (За Л.Силенком).

Оріана
Оріана

Отець Ор мав двох дочок, та таких вродливих, наче богині з якогось іншого світу. За прадідівським звичаєм, вийшов одного разу він у широкий степ, глянув на всі боки довкілля, але не знайшов там мужів, гідних величі і слави майбутньої Оріани. Багато років стояв отець Ор з піднятими до неба руками і молив Бога:

— Дажбоже наш, ти досконалий розум світу. Ти об’єднав дух з тілом. Ти дав можливість бачити щастя тілесне в щасті духовнім. Шляхи твої, даровані людині, воістину великі і святі. Заопікуйся, Дажбоже наш, щоби діти мої народили щастя своє і надію свою, щоб вічнів рід синів і доньок твоїх, в ім’я світлого дня, твого безсмертя. Слава тобі, всюдисущий і милосердний господи Дажбоже, і нині, і завжди слава!

І така була велика святість отця, що його молитва була почута. Тайною любові і краси, безмежності і вічності зійшов Дажбог на землю і своїм чарівним золотосяйним святим духом запліднив дочок отця Оря. Сам Велес, бог достатку, погодився тоді прийняти пологи. Зраділи діви-рожаниці:

— Бог зійшов межи нас. І будуть після нас діти та внуки Дажбожі вічно, на благо і на славу могутнього Роду, в ім’я святого духа предків.

Так народилися Дажбожі діти Оріани, майбутньої Русі — квітучої колиски Матері-Землі, осяяної життєдайним промінням лагідного сонця.

Яке милосердне небо, які чисті, неначе вмиті ранішньою росою, простори, були тоді, коли син неба і землі, посланець сонячної країни заради спасіння світу від мороку і зла, божественний Рама, із своїми людьми зійшов на гористий, покритий лісами берег великої річки, яку нині називають Дніпром. Бачили люди, як весь світ усміхнувся Рамі, коли над далеким виднокраєм піднімався у небо у всій своїй немеркнучій красі золотоликий бог Дажбог. І почув Рама голос із неба:

— Царю людської величі і слави! Іди, учи, твори!

Воістину велика та людина, яка Божим даром своїм духовно оплодотворює та програмує майбутню долю свого народу. Засновник давньоарійської віри Рама прийшов на схили Дніпра в 5508 році до н.е. З тих стародавніх часів державу, яку тут заснував Рама, стали називати Оріана або Оратанія.

Оріана означає «країна орачів». Символом її був Золотий Плуг і Ярмо, який згодом став емблемою скіфів-сколотів. Легендарний Рама залишив після себе вічний вогонь своєї душі, який і досі палахкотить у гарячих серцях праправнуків Дажбожих. Це він, великий Рама, відкрив народам світу знаки зодії і цими знаками сповістив нащадкам про свою власну долю й майбутнє свого народу. Рама прийшов в Оріану в рік Овна, того ж року і залишив рідний край, проторюючи шлях далі — туди, де сходить сонце.

Земля Оріани успадкувала від великого Рами один із знаків зодії — сузір’я Бика. Це сузір’я складається із семи зірок, скупчених так, неначе курчата навколо квочки, — звідси і народна назва «Квочка з курчатами». З сузір’ям Бика пов’язана велика пам’ять історії та культури, яка стосується землі Оріани. Небесного Тільця наші предки вшановували ще у ІV—ІІІ тисячолітті до н.е., коли верховним божеством вважався Бик. Ось чому в день Сварога, 24 грудня, наші прародителі приносили 12 жертв кожній зодії, щоб ці дари умилостивили всіх богів на майбутній рік.

Найбільший духовний розквіт Оріани припадає на добу так званої Сонячної Віри, яка стала основою знаменитої трипільської культури (V—II тисячоліття до н.е.). Орії — першоорачі світу. Вони першими приручили коня, винайшли плуг та колесо. Колесо — найвеличніший винахід Людини!

Шість тисяч п’ятсот років тому наші предки прибули до межиріччя Тигру та Євфрату на конях і колісницях, привезли із собою пшеницю, плуг і свою віру. Знайдені археологами стародавні вози на території Оріани були зроблені 5500 років тому. В стінах глиняних трипільських хат знайдені зерно, полова, шкаралупи писанок.

Наприкінці III тисячоліття до н.е., коли народи світу тільки освоювали бронзу, орійці вже орали землю плугом із залізним лемехом, обробляли її залізними боронами, а дерево тесали залізною сокирою. В II тисячолітті до н.е. з’явилася залізна зброя, знамениті двосічні мечі та бойові риштунки. В 680 році до н.е. скіфи, вторгнувшись з гір, завоювали Асірію. Скіфи мали залізну зброю і найкращу в світі кінноту. Їх вважали богами світу — від них ніхто не міг втекти і їх ніхто не міг догнати. Не було такого війська, яке відважилося б з ними почати бій.

Орійці першими в світі окультивували жито, пшеницю, просо, приручили великих білих «орійських» волів та корів. За трипільської доби хліборобство було основою життя орійця, а з початку І тисячоліття до н.е. набуло такого розквіту, що майже весь античний світ годувався хлібом, вирощеним на землі Оріани. Свої знання з рільництва та народних ремесел наші пращури понесли в Китай, Індію, Месопотамію, Палестину, Єгипет, Північну Італію, на Балкани, в Західну Європу, Скандинавію.

На тих священних горах, з яких на світанні найкраще видно схід синця наші пращури колись звели град, який назвали на честь отця Оря Сур’яград. В праоріїв Ор — це всеєдиний дух світла, уособленням якого було сонце. Сур’яград первісна назва града Кия, що означало місто Сонця. Вчені доводять, що від слова сур’я виникло слово сар, а згодом — цар. Навесні тут найраніше воскресає земля, найраніше на пагорбах тане сніг і все навкруги покривається цвітінням квітів і трав. Наші діди-прапрадіди не любили камінь за його холод — дерево тепліше і рідніше. І був Сур’яград славний храмами і домами з дерева. Доми були покриті соломою, очеретом, стіни — з глини, лози і дубових балок. Дуб — священне дерево бога Перуна. Наші пращури вірили, що в дубових домах живе дух предків, а тому в них народжуватимуться мужні воїни, захисники рідної землі. В домах були печі, які й тепер є в наших хатах. На лежанках лежали шерстяні покривала, соболеві хутра, а на долівках хутра ведмежі...

І дівчата-оріаночки були найпрекрасніші в світі. Вони любили і шанували красу душі і тіла. Свої глиняні хатини причепурювали квітами, пахучими травами, уквітчували зеленню. Вони носили перстені, намисто, браслети, оздоблені золотом і дорогоцінним каменем. Це були перші в світі жінки, які одягнули вовняні і льняні сукні. Крій їхнього одягу пізніше перейняли грекині, юдейки, римлянки... І взори-меандри були принесені до Пелопонесу, на побережжя Егейського моря, на Кріт оріанами п’ять тисяч років тому. Греки у наших предків запозичили спосіб будівництва храмів, творіння скульптур, меандрів. Навіть в VIII, IX, Х століттях візантійські письменники скаржаться на слов’янізацію Греції. Так, в одній географічній хрестоматії того часу сказано, що «весь Епір і майже вся Еллада, Пелопонес і Македонія населені нині скіфськими слов’янами».

З роду в рід, уже шість тисяч літ, як тільки Різдвяна зоря загоряється в небі, настає в домі орія—хлібороба Світла вечеря на честь Різдва світла. І так щороку, з віку в вік, Оріана здійснює свої прадавні обряди. Є твердження про те, що орійці, які прибули до Індії п’ять тисяч років тому, мали з собою вже готові релігійні пісні «Веди». Тоді ж виникло слово «Бгу». Слово «Бог» — стародавнє, оріанське. І воно старіше, ніж слова «Саваоф», «Адам», «Алах», «Ісус». Назва орійців зустрічається багато разів у Ведах — стародавніх давньо-індійських книгах, що містять священні тексти аріїв. Написання Вед припадає на II — початок І тисячоліття до н.е. Назва Вед означає «достовірні знання». Джерелом ведійської міфології є релігійні уявлення орійських (індоєвропейських) племен про створення світу. Ведійська духовність, яка сьогодні зачаровує весь світ, народилася на схилах Дніпра — на вибраній Богом землі. Тим божественним світлом Бога-Творця осяяний і шлях Заратустри і Будди, які були оріанинами. У Ведах відзначено, що оріанський шлях життя Будди ознаменований світлом Сварги. А Сварга є символом вогню і світла. То є шлях до неба. Усі ведійські святині в Індії біля вівтарів мають свастику. Дітей в Індії навчають, що п’ять тисяч років тому до Індії прибули оріани, тримаючи в руках символ світла — Сваргу. В тому ж світлі, знаючи науку Заратустри і Будди, почав у Юдеї проповідувати реформу юдаїзму Ісус. Він від 20 до 30 року свого життя перебував в Індії й Ірані.

Землю та небо створили боги. Орій творив земний світ. Як духовна гордість зберігаються оріанські клинописи в музеях Лондона, Чикаго, Філадельфії, Рима, Парижа, Багдада, Стамбула, Варшави... То великі та найперші письмена світу про Бога, про небо і землю, написані 4500 років тому на глиняних табличках. Мова орійців — то найстарша з прамови людей, яка народилася на землі наших пращурів і сьогодні стоїть в основі санскриту, слов’янських мов, балтійських, грецьких, романських та інших мов Європи. В ній, як і в вірі наших батьків-прапрадідів, умістилося все, що потрібно людині: сонце, місяць, зорі, ріки, джерела, пісня, віра, любов. То все життя — від першого подиху людини і до того часу, коли вона переселяється в інший світ. Бо смерті немає, а є Вічність, над якою витає святий дух єдиного і праведного Бога — Творця Вічності.

Походження та примітки

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.
  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.