Українська міфологія

Ордан

Ордан — святитель підземних вод. Всюдисущим та всеправедним світлом Дажбога надає їм великої цілющої та чарівної сили. Сприяє вигнанню зими, всього старого та злого, прискорює прихід весни.

Ордан
Ордан

Споконвіку протягом усього хліборобського року орій обожнює воду, як святий дар Божий. Та в найбільшій пошані в нього жива вода, джерельна, бо хто нап’ється правдивої живої води, той набуває великої зцілюючої сили. Злі духи першкоджають виходу водиці з темних нутрощів землі де повно всякого смертельно небезпечного лиха. Особливо жива вода хвилюється в дванадцятий день після Різдва опівночі перед днем народження богині води Дани, бо в цей час ріки покриті льодом. Окремі сміливці можуть вночі спостерігати це явище, але що там під кригою робиться — невідомо. Тому ще за тиждень до свята парубоча громада прорубує на річці ополонки, щоби бог Ордан всюдисущим та всеправедним світлом молодого сонця Дажбога освятив ті підземні води.

З дуже давніх часів наші прародителі стали вельми вшановувати за те святодійство бога Ордана, бо він чиститель і святитель на святі води, сприяє вигнанню зими, всього злого старого та прискорює прихід весни, красуні Лелі, щедрої та надійної чарівниці.

В ім’я славлення Сонце—Дажбога та прекрасної діви води Дани орій в цей час возвеличує свого святителя своєрідним обрядодійством — великим хрестом, якого дорослі хлопці, з чоловіками вирубують з льоду, витягують його та ставлять над ополонкою, обливаючи зимною водою, щоб усе примерзло. А щоб він навіював ще більший острах на темні і злі сили, його розфарбовують буряковим, ядуче червонофіолетового кольору квасом, мовби він скроплений кров’ю. Поруч з хрестом роблять теж з льоду престол, вівтар та оздоблюють все це аркою з ялинових або соснових гілок. Бо то «Царські Ворота», в які прийде святитель дружини сонця.

Свято бога Ордана відбувається обов’язково вночі, а саме освячення води мусить закінчитися до сходу сонця, бо саме тоді приходять на це свято усі могутні боги. Освячення води відбувається після молитви та богослужіння священиків, або волхвів, опусканням хреста та жертовного вогню в прорубану ополонку.

Після цього чим скорше треба набрати в посудину води, бо вона має велику цілющу та чарівну силу. То бог Ордан надає їй сонячної сили, тож кожен мусить випити її на здоров’я й видалення нечистот. Орданською водою окроплюють господарство, вона оберігає людину, житло, худобу, городи, пасіки, обійстя від злих духів. Посвячена богом Орданом вода — свята, бо має в собі ще неабияку магічну силу, вона повертає людині здоров’я забране в неї злими силами: відьмами, чортами, поганими людьми, поганими харчами та різними дідьками, які живуть—на довкіллі. Вона як і все живе, що має тіло і душу, може повернути навіть втрачене внутрішнє здоров’я, дароване людині зоряним небом предків.

Поважно возвеличується в Божий день бог Ордан на небеснім троні. Тремтить стара кістлява Зима, з страхом дивиться на чоловіків, які починають несамовито стріляти в небо, щоб прогнати її та злі сили, які з весняною повіддю та льодоходами—льодоламами часто роблять дуже багато лиха, коли гине худоба і навіть люди. Хлопці в цей час випускають з рук голубів чи інших птахів, які хмарами злітають у небо до Ордана, відвертаючи лихі сили від води, закликаючи весну. Ось тому і очищає бог Ордан царицю—водицю, заворожує її, робить святенькою.

Вельми жахаються від тих пострілів чорти. Багато нечистої сили вистрибує тоді з річки і залишається на мерзлій землі доти, поки якась із жінок не прийде прати білизну. Люди добре знають, що бог Ордан забороняє жінкам прати брудну білизну протягом цілого тижня після водосвяття і пильнують, щоб чорти знову не пірнули у воду, краще щоб їх побільше вигибло на морозі.

Усі люди — старі, молоді, діти — вшановують це велике свято Дани, щоб прискорити прихід весни. В ці дні молодь ковзається на льоду та катається на санчатах. Дівчата співають орданські колядки. Окремі парубки неодмінно прагнуть скупатися, щоб протягом року не хворіти. Занурившись у воду, швидко одягаються, щоб не застудитися.

Після повернення з водосвяття вся родина сідає за стіл, за яким проходить орданська вечеря—обід. Кожен господар чи інший член родини приносив до хати свяченої води від Ордана, а тому перед їжею п’ють спочатку воду. Пучечком сухих васильків змочених святою водицею кроплять хату, хлів, стайню, кошару. Частину розводять з іншою водою, а частину зливають у пляшку та зберігають цілий рік на гарному місці для всяких потреб. У невеличкій посудині ставлять її бджолам, а влітку ця вода стоятиме посеред пасіки. До речі, після водосвяття перші відвідини господаря мають бути до бджіл.

Отож насамперед усі в хаті п’ють свячену воду, а по обіді дівчата біжать до річки вмиватися, щоб лиця були рожеві, а хлопці водять своїх дівчат до ополонок, щоб красними були. Цією водицею промивають очі, щоб краще бачити, лоб, щоб розумним бути, та всі інші члени тіла — щоб були здорові, як вода.

Господар здебільшого повертається від Ордана ще і з освяченою трійцею — трьома свічками. Жінки та дівчата до трійці додають ще пучечки червоної калини та сухих квітів — безсмертників або васильків. Все це перев’язують барвистими стрічками. Вогонь Орданської свічки благословен сонцем Дажбога та богинею Даною, а тому така свічка відводить бурю, грім, всякі напасті та страхи. Люди добре знають, як всяка напасть страх як боїться хреста. Отож господар, окрім освячення водою, випалював на лутках над дверима хрести—знаки, бо вони мають найвищу силу вогню і очищають від усього злого і лихого.

Старі люди розповідають, що в цю пору бог Ордан відкриває небеса для весни і води, бо скоро підуть дрібні дощики. Невдовзі з льодовими хмарами вступить у боротьбу грізний бог Перун, бог блискавки та грому. І справді найміцніші морози саме на Водохрище, але невдовзі вони почнуть слабнути, а добрий бог, ще раз подякувавши за своє вшанування, нагадує жінкам та чоловікам, що пройшли найбільші зимові свята: Різдво, Новий рік та Водохрище з різноманітними дійствами та веселими розвагами і знову наступали буденні клопоти. За три дні після водосвяття жінки починали прясти, шити, ткати, а чоловіки вирішували всілякі господарські справи.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.