Українська міфологія

Мак-видюк

Мак-видюк. На Маковія крім «маковійської квітки» готували також мак. При зриванні голівок маку господиня промовляла замовляння: «Аби дівчата одружувались, а хлопці женились, кури неслиси, а курєтка вілуплювалиси, аби відьми минули нашу хату, а зима була мняка, аби душі дідів нам помогали».

Кілька голівок маку зв’язували у пучечок, потім обмотували стебельця червоною стрічкою і так несли на освячення. Цей мак використовували як насіння в наступному році, домішували до маку для приготування куті, розтрушували його у курниках, щоб добре неслась домашня птиця, та на пасіках, щоб бджоли принесли багато меду.

Маковійський мак використовували також у запобіжній магії під час свята Юрія, коли виганяли худобу на пасовиська. Мак розсипали під вікнами та порогом хліва, промовляючи слова: «Посипаю цей мак для відьми, яка у худоби забирає молоко, най вона визбирає усі маковинки і їй заспівають кугути та застане ранок під стайнею». Чарівник міг визвати безпліддя у молодої, кидаючи зерна із відповідним замовлянням: скільки зерен упало, стільки років у молодій сім’ї не буде дітей (Полісся). У давнину був звичай брати з собою в далеку дорогу зернинки цього освяченого маку як оберіг від злих сил.

Мак, освячений на Маковія, використовували дівки-чарівниці як засіб від наврочення та від хитрощів відьми. Зокрема мак-видюк бачить усі злі сили й має властивість не допускати їх до хати й на обійстя. Квітки маку юнки вплітали на Благовісника у косу, «щоб голова не боліла і волосся було пишним та не випадало». Кажуть, коли довго нема дощу, треба піти до кринички, посипати там маком — то буде дрібний дощ. А коли чарівниці всі разом сипнуть у криницю жменею — то буде злива. Мак-видюк додавали до їжі покійників — куті, такою кутею чаклували на Святій вечері. Мак-видюк — головна приправа до пісної їжі. Висіваючи мак, треба почухати голову і приказати: «Щоб головки в моїм маку були такі великі, як моя голова, і щоб маку було так багато, як багацько на голові волосся».

І на «тому світі», за повір’ям, мак зберігає свої захисні властивості. Померлій бабці-повитусі прив’язували до поясу мішечок з м’ятою, щоб вона спастися від гніву дітей, які нападали на неї за те, що вона не могла помогти їм народитися на світ для гіркоти людського життя. Інколи ця дія мала інше тлумачення: померлій бабці, у якої було багато онуків, клали вузлик з маком в домовину, кажучи: «На тобі, щоб було чим на тім світі онуків обсипать, як прийдуть їсти просить» (П.Чубинський).

Повір’я: Вірять, що «мак-видюк сам себе родит» (Житомирщина), що в городі, де росте мак, живе Залізна баба (Полісся), що дітей знаходять в маці (Полісся, Чернігівщина).

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.