Українська міфологія

Мавки, навки, нявки, мертвушки, бісиці

Мавки — душі померлих дітей. Живуть у лісах, полях і в траві, а не в воді як русалки.

Мавки
Мавки

Мавки — це душі померлих дітей, але на відміну від русалок, які живуть у воді, живуть на деревах у лісах, полях і в траві. Люблять жити і у гірських печерах. Там їхні світлиці вистелені та обвішані барвистими килимами. Навесні, як тільки починають розтавати сніги, мавки вечорами засаджують прогалини квітами, а коли все зазеленіє і розцвіте на довкіллі, бігають по травах, рвуть квіти, гойдаються на гілках дерев, мов у колисці, викачуються в житах, сплітають вінки і танцюють. Там, де вони танцюють, трава росте краще і густіше.

Мавки, як і русалки, знають про все на світі, а тому люди до них ставляться з пошаною, особливо на Зелені свята; приносять польовим русалкам жертовний хліб і кладуть на ниву, бо це вони, разом з іншими польовими духами сприяють родючості полів та відстрашають усе лихо.

Уночі, коли тільки з’явиться круглий отвір у небі та прийдуть і сядуть на його сходинках ангели із запаленими свічками, мавки вельми люблять веселитися в теплих, розігрітих ще вдень сонцем Дажбога водах рік та озер, хлюпаються в криницях, бо місяць і зіркії для них — як для людей сонце в небі.

Мавки — то вродливі молоді дівчата, високого зросту, лице миловидне і кругле, а коси довгі, спускаються на плечі і завжди затикані квітами. Одяг тонкий та прозорий, спереду виглядають як дівчата, а насправді не має в них ні тіла, ні душі. Через те немає в них і тіні, а коли бігають по траві, то вона під їхніми ногами не хитається.

Мавку можна бачити. Вона і сама часом зачепить гарного парубка, почне жартувати з ним, а коли хто вподобає її — заманює до танцю і може залоскотати до смерті того, хто звабиться її красою.

Найчастіше несамовиті оргії—танці мавок—чарівниць можна бачити на ігровищах біля річок та озер на Зелені свята, особливо Купальської ночі. В Мавський Великдень русалки і мавки ходять полями, луками, лісами, оскільки їхні душі відпущені на волю і вони перетворюються у людей і споживають звичайну їжу. Люди остерігаються працювати в цей день, «щоб не розгнівати померлих душ».

Веселощі мавок можна побачити ще крізь нетвердий сон, коли хто недалеко від них спав. Та не кожен може бачити польових красунь. Л місця ті недаремно звуться ігрищами, бо де мавки перетанцюють, трава вік не буде рости, бо там приграє їм до танцю чорт на дудці. Мавка любить загадувати загадки, коли на Зелені свята зустріне в лісі або на полі людину. Кажуть, що від мавок, які схильні робити чоловікові зло, можна вберегтися, скинувши з себе сорочку і, вивернувши її навиворіт, одягти знову. Це тоді, коли при собі немає часнику або цибулини. Оберегом від злої красуні може бути також полин чи любисток, як і від русалки, мавчиної подруги.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Мавки, навки, нявки, мертвушки, бісиці

Мавки (навки, нявки, мертвушки, бісиці) — персонажі української міфології, за народними повір’ями душі померлих дітей.

За цілим рядом ознак мавки схожі з русалками.

Мавки-дівчатка — істоти із світлим волоссям (на відміну від зеленоголових русалок-утоплениць ).

Мавки-хлопчики мають руде, курчаче волосся. їх можна було бачити на полях, перехрестях доріг або в лісі у вигляді малих дітей у білому.

Дорослі мавки — вродливі молоді дівчата, високі на зріст, з довгим волоссям, яке завжди уквітчане.

Джерело

  • Легенди та міфи України / уклад. В. П. Товстий. — Харків: Промінь, 2005. — 64 с.: іл.