Українська міфологія

Любисток, люби-зілє, люби мене

Любисток («люби-зілє», «люби мене») — оберіг хати, обійстя, ланів та садів, повіток, криниць, річок, сіножатей, гаїв та дібров; символ любові, злагоди, «чар-зілля на любов». «Купати в любистку» — будуть дівчата любити, як у тій пісні:

Чи ти в любистку купався,
Що так мені сподобався?

Любисток має особливу чарівну силу, коли зібраний під Купала. Дівчата носили траву під пахвою, вважаючи, що так вони швидше сподобаються юнакам. У купальській пісні розповідається, як «Івана» порубали «на капустоньку» за те, що він перейшов дівчатам дорогу, і посіяли його «в трьох городцях», і виросли «три зіллєчка»: барвінок, васильок і любисток:

Зелененький барвіночок
На віночки для дівочок;
Василечек для запаху;
Любисточок для любощів.

Любисток, напої, настої та відвари з нього зажили великої популярності в народі. Настоєм умивалися, щоб лице було чистим, білим. Він «фіксує» увагу хлопця на звабі дівчини, її цноті, вірності та відданості.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.