Українська міфологія

Кропива, жалива, жаркуха, жижкуха, джигушка, жигавка, покрива, коприва

Кропива (жалива, жаркуха, жижкуха, джигушка, жигавка, покрива, коприва) — у народній культурі відіграє роль оберегу, а також наділена лихою силою, співвідноситься з «чужим» світом; заразом символ родючості. Про неї кажуть: «Якби на кропиву не мороз, вона б усіх людей пожалила». З кропивою порівнюють злу свекруху. Як і в будяку (чортополосі), у кропиві любить ховатися нечиста сила. У деяких місцевостях для викликання дощу сікли кропиву. В інших місцевостях вважали, що її посіяно сатаною («диявольська рослина»), і за те кропиву прокляв Бог. В одній легенді українців Карпат говориться, що за вбивство батька-вужа мати закляла дітей: син став соловейком, а дочка — кропивою. З тих пір соловей із самісінького ранку не знає спочинку, а кропиви остерігаються люди — отаке покарання за скоєний злочин. За іншою легендою: за те, що діти відали таємницю свого народження від зв’язку їх матері з вужем (змієм), мати перевтілила дочку в кропиву, а сина волошкою. У казках дівчина звільняє своїх братів від закляття, сплітаючи їм одяг із кропиви.

Кропиву використовували як оберіг від русалок, відьом та іншої нечистої сили, розкладаючи її на вікнах, на порозі дому. На Купала перед купанням у річці на воду кидали кропиву. Для очищення у купальське, вогнище кидали кропиву разом із шипшиною та іншими колючими рослинами. На Полтавщині чучело Купала обкладали кропивою, клали на неї солому, підпалювали і перестрибували через вогонь, при цьому верховода хльостав по ногах кропивою тих, хто не міг перестрибнути вогнище. На Поліссі в обрядах проганяння нечистої сили стару жінку, яка уособлювала відьму, що хоче вкрасти вогонь із купальського вогнища, били кропивою; інколи, навпаки, ряджені (русалки, відьми) ганялися за учасниками обряду і хльостали їх кропивою.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.