Українська міфологія

Кощій Безсмертний

Кощій Безсмертний — мешканець потойбічного світу Нав, але як і Баба Яга може впливати на земне життя Яв. Дуже старий відьмак, що не вмирає, бо його душа вміло захована в замкненій скрині чи в дуплі дерева.

Кощій Безсмертний
Кощій Безсмертний

У десь—якомусь царстві, в десь—якійсь країні жив—був Іван—Царевич. І було в нього три сестри. Та одного разу найшла темна хмара, піднялася страшна буря, гримнув грім з неба — і влетів у світлицю Сокіл. Обернувся там він добрим молодцем, посватав старшу сестру Мар’ю та й поніс її у своє царство. Другу сестру посватав Орел, що став теж добрим молодцем, а третю —Ворон. Залишився Іван—Царевич сам—один. Цілий рік прожив він без сестер та й занудьгував. Згодом пішов їх шукати.

Після довгих пошуків прийшов Іван—Царевич у королівство Орла. Вийшла до нього цариця Мар’я, радісно зустріла і залишила його в своїй країні. Прекрасна королева була амазонкою, мужньою жонкою, і коли наблизився ворог, змушена була йти на війну, а Івана—Царевича попросила наглядати за порядком у країні, лише заборонила у комору заглядувати. Та Царевич не стерпів, зразу кинувся до комори, відчинив двері, глянув — а там прикутий дванадцятьма залізними ланцюгами Кощій Безсмертний.

Попросив Кощій у Івана—Царевича води спрагу втамувати:

«Десять років я тут муки терплю, не їв, не пив — зовсім у горлі пересохло». Коли Кощій Безсмертний випив третє відро, то знову взяв свою колишню силу, трусонув ланцюгами — враз усі дванадцять і розсипалися.

Страшним Буревієм вилетів у вікно, догнав на шляху Мар’ю, прекрасну королеву, підхопив її в небо та й поніс у своє царство. В тому царстві стоїть казкової краси палац, де і живе цей старий злий відьмака, який не вмирає. Охороняють його хороми різні заморські звірі, леви і тигри — нікому проходу не дають. Лише той сміливець, який дістане шапку—невидимку та матиме довбню—самобивку, зможе зайти в це царство. Кощій Безсмертний — володар неймовірних скарбів; хоча і вельми старий, але тілом дужий, а тому викрадає красунь—чарівниць, бо любить жіночу красу. А ще про нього кажуть, що Кощій — демон мороку і тьми, губитель дощової вологи та володар крижаного царства.

Але навесні сильно перепадає Кощію від грізного Перуна. Грім—блискавка, запалена вогнем Сварога, стає тоді небесною карою всякій нечисті на землі.

Кощій Безсмертний — найстарший серед зміїв, які служать йому і як ті блискавиці в небі, руйнують усе, що їм трапиться на шляху. Якщо якийсь богатир захоче здолати це зло, то спочатку на заваді йому стає змій з трьома, шістьма, а потім з дев’ятьма і навіть більше головами. Сміливець може перемогти змія, коли той його не з’їсть. Та не так просто здолати самого Кощія, який уміє літати, висіти на одній волосині, горіти і не згоряти у вогні. І хоча він зовсім худий, дуже високий, довгоногий та горбоносий, але не поїдає свою жертву, як змій. Бо він — саме безсмертя і йому це ні до чого. Тому він ревно оберігає тайну свого безсмертя та спосіб, як його досягти людині.

Знайти дорогу до царства Кощія, а ще більше здолати його непросто, бо він сама вічність. Лише тим окремим сміливцям, до яких прихильно ставляться боги, може вказати шлях у безсмертя Баба Яга, костяна нога. Бо е в неї той чарівний клубочок, який приведе доброго молодця до могутнього дуба, що росте «в окіяні, на острові Кургані». Під корінням крислатого дуба захована смерть Кощія. Під тим правічним Деревом Життя стоїть замкнена скриня, а в ній заєць, а в зайці качка, а в качці яйце. Аж там у яйці і захована душа Кощія. На небі написана відповідь на вічне питання: якщо смерть Кощія в яйці, то чому він безсмертний? Зацікавлені можуть прочитати її там. Та Кощій завжди залишиться безсмертним, бо як і казку можна читати спочатку, так і він знову стає живим, знову знаходить богатирську силу та розриває пута неволі. Бо він і є саме безсмертя, знов і знов оновлюване, як і невмирущість душі та святість праху наших дідів—прапрадідів.

У народі зберігся древній міф про Кощія Безсмертного, який є символом воскресіння весняного сонця. В Чорній могилі на Чернігівщині знайдені ритуальні роги тварин. Довжина одного з них 60 см. Він прикрашений золотою пластиною завширшки 12 см, на якій зображений сюжет цього міфа. Такий великий ріг жерці раз у рік наповнювали священним напоєм і за ним ворожили про майбутній урожай. То була своєрідна жертва наших предків, бо хто приносить жертву сонцю, той складає жертву своїй душі.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.