Українська міфологія

Капуста

Капуста — городня рослина, листя якої використовують для приготування різних страв. Саджаючи капусту на Івана Головатого (25 травня/7 червня), приказували: «Дай, Боже, час добрий, щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась»; «Щоб моя капусточка була з кореня коренистая, а із листу головистая!»; а посадивши і придавивши коліном, примовляли: «Щоб була глуха, як коліно!» У деяких місцевостях молоді жінки саджали капусту, оголивши сідниці, щоб капуста була такою ж білою, круглою і цупкою. У Галичині на Святий Вечір, коли на стіл подавали капусту, господар казав: «їжте, діти, капусту!», а діти відповідали хором: «Не хочемо!» Діалог повторювався тричі і закінчувався словами батька: «Ну коли не їсте, то нехай її в літі і гусениця не їсть!» Вважалось, що капуста не буде боятися морозів і дасть великий врожай, якщо на розсаду її посіяти у день св. Явдохи чи Теплого Олексія; якщо насіння капусти взяти з собою на благовіщенську Всеношню, а повернувшись, відразу посіяти її на грядці. Вірили, що із розсади, посіяної на Похвальному (п’ятому) тижні Великого посту, виростарахманна (велика, біла, тверда) капуста, яку гусінь не чіпатиме. Сіяли капусту в останні дні Страсного тижня, переважно у суботу, після того як посадять паску в піч, — «щоб капуста була здорова, як паска».

Повір’я: Дітей знаходять під листком капусти; їх приносить зайчик і саджає на грядці з капустою.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.