Українська міфологія

Калина

Калина — символ дівоцтва; через яскраво-червоні ягоди асоціюється з кров’ю; у деяких традиціях вважається нещасливим деревом, в інших, навпаки, належить до святих; символ Вогню, Сонця. Калина — символ духовного життя жінки: її дівочість, краса та кохання, заміжжя, радість і горе, родинні почуття. Через калиновий міст, через цю заповідну межу, повинна пройти кожна дівчина, бо на тому боці живуть три нерозлучні сестри: Віра, Надія і Любов.

— Гнися, не ломися, калиновий мосте
з тонкої трості.
— Хотя я зігнуся, таки я не зломлюся,
Тут буде їхати пишнеє весіллє…

Цвіт калини — пора кохання для дівчат. Цвітом калини на весіллі оздоблюють убрання нареченої, коровай та гільце.

Мовила, говорила червона калина:
— Не подоба моя у лузі стояти,
Але подоба моя у коровая стояти.

Червоні кетяги калини вплітають дівчата у вінки на святі обжинків. Коли калина одцвітає — це знак печалі, а коли хитається без вітру — то дівчина тужить за милим; коли опускається віття сумує. У купальській пісні про Ганну, яка втопилася в Дунаї, говориться, що вона перевтілилася в калину:

Не ламайте, люди, по лугах калини,
У лугах калина — то Ганнина краса.

Калиною називали червону стрічку молодої, саму наречену, а також її сорочку після втрати невинності. Якщо після першої шлюбної ночі на сорочці не було слідів, присутні на весіллі викидали з короваю калину, топтали її, а замість неї встромлювали гілку сосни або руту, пояснюючи: «Наша молода не принесла калини — їй прикраси не треба». У такому випадку співали:

Ой, щоб тобі да морозоньку!
Що зморозив калиноньку,
Да засмутив да родиноньку.

Ходити по калину — шукати милого, судженого. Достиглі ягоди калини — то зріла жінка, а зламана калина — покинута. Калина має чарівні властивості все чути, бачити, думати і говорити. З китиць калини люблять звивати собі вінки мавки. Калину садять на могилі. Настоєм із калини закохані дівчата кроплять усі стежки, де ходить милий, і роблять це поспішно й таємниче, щоб не помітили сусіди та рідня парубка і не підняли їх на глузи. Такий настій дівчата заздалегідь заготовляли і зберігали у скрині до ночі на Купала. Калину садили на могилі козака:

Казав собі насипати високу могилу,
Казав собі посадити в головах калину:
Будуть пташки прилітати калиноньку їсти,
Будуть мені приносити від родоньку вісти!

Тут калина — дерево, що сполучає два світи: померлих і живих.

Легенла «Дівочий ліс» розповідає про те, як калина виросла із крові дівчини Маринки, яка завела турків у нетрі — й сама загинуал, жорстоко вбита султаном.

Калина символізує свято бога Коляди, Різдво світу. Калиновий кущ несе у собі сонячну символіку, калинові грона використовують під час весільних обрядів, з калиною порівнюють дівочу красу.

У фольклорних пісенних текстах калина: а) у молодої — «із калинойки хата»; б) дівчина ламає її віти, милується цвітом і сумує, що вона вже не буде така гарна у чужому домі; в) махає вітами; г) на короваї калинові квіти, «щоб любилися діти»; д) де молода спала, там калина стала; е) посічена; є) «калиновий міст», по якому їде молодий по молоду; ж) до посаду стелять «калиновий міст».

Калина: символ дівоцтва, краси; віщує шлюб; символ незайманості.

Загадка: Сидить дід над водою з червоною бородою; Сидить півень на яворі, спустив крила кровавії. (Калина).

З літ. джерел: «Та висип же, мила, високу могилу, та посади, мила, червону калину»; «Темного лугу калина, доброго батька дитина: хоть вона по ночах ходила, та калину при собі носила: купували купці — не продала, прохали хлопці — вона не дала, шовком ніженьки зв’язала, за всіх тому Іванку держала»; «Ой у лузі калина, там дівчина походила, калинойку поломила»; «Да зацвіла калинонька к Роздву... У нашої Мар’юхни на подолі».

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.