Українська міфологія

Див

Див — божество страху і смерті. В давнину зображалося у вигляді великої хижої птиці з потворним жіночим обличчям. Живе в лісі на верхів’ї дерев. Вночі лякає подорожніх страшним виглядом і криком.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Див

Див — божество страху й смерті. Зображалося у вигляді великої хижої птиці з потворним жіночим обличчям. Згідно з легендою, Див завше «сидить на сухому дереві і свище по-зміїному, кричить по-звірячому, з ніздрів іскри сиплються, з вух дим валить». Віщує смерть, надто перед січею, боєм. Див вважався людоїдом. Згадується в «Слові о полку Ігоревім» («встрепенулся Дивъ, кликнеть на вершине древа» та ін.). Існувало повір’я про «Дивову планиду» поблизу Дунаю, де в печері проживало буцімто сімдесят Дивів. В пізніші часи (X—XIII ст.) Див ототожнювався з образом Солов’я-Розбійника, що звив гніздо на дев’яти дубах і не дає нікому пройти чи проїхати до Києва. З XVI ст. образ Дива входить до української народної творчості як елемент орнаменту та в примовках («Щоб на тебе Див прийшов» та ін.). (За П. Трощиним).

Джерело

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.