Українська міфологія

Дана

Дана — богиня води і річок. Дає життя всьому живому. Слово ДА–НА означає: ДА — вода, НА — мати. Мати, яка творить ріку. Від імені Дана походять назви рік: Дніпро, Дністер, Дунай, Донець, Двіна.

Дана
Дана

В ім’я єдиносущого господа Бога прийшла у світ Дана, богиня земних і небесних життєдайних вод. Вода та вогонь створені Господом разом на Різдво Всесвіту саме тоді, коли могутня володарка всеединого ладу, небесна Мати—Лада здолала темні сили мороку і зла, а тому вони є сестрою і братом. Народження святої води—Дани боги і люди відзначають вночі на дванадцятий день після породин молодого сонця Дажбога. З тих предковічних часів світлолика богиня всіх земних вод і стихій Дана, своїми широкими та глибокими водами омиває всевічне Дерево життя, на Світовій горі якого живе її золоте сонце. Сонце—Дажбог кожного дня з заходом опускається у ті чисті непорочні води, купається, і тому вранці таке завжди свіже, світле й бадьоре. Відтоді прекрасна і незрівнянна ні з ким красуня несе свої джерельноголубі річки, притоки та струмки артеріями Матері—Землі до самого синього моря, напуваючи своєю життєдайною силою города і села, кожну билинку, кожну долину, кожну пташку...

На Різдво Сонце—Дажбог перемагає морок, але перемога дається нелегко. Щоб здолати холодну та могутню тьму, на поміч воді і світлу приходить бог Ордан. Усеправедним світлом Дажбога він долає лютого змія, який стереже скуті зимою льодовими кайданами живі води, єднаючи таким чином душі людські з душею довкілля. Коли перемогу отримує Змій—Дракон, то замикає земні води, насилає на людей мор і посуху, тоді навіть камінь і той кришиться на пісок, а тому йому, як і богині Дані, кидали коштовності у воду річок та озер, криниць та джерел.

Воду, заряджену потужним струменем Ордана, люди несли у домівки. Орданська вода свята і цілюща, а тому нею окроплюють хати, худобу, обійстя. На Водохрище вода свіжа і здорова та має чарівні властивості. Нею навесні святяться ріки і криниці, джерельні струмки і колодязі.

Богиня води Дана для людей свята і потребує глибокої поваги, поклоніння і трепету, бо хто не шанує, засмічує її води, на того нападає великий гріх, або навіть і кара Божа. Ось чому криниці, ставки та ріки не можна бруднити, бо в них свята вода, цілющий Божий дар даний людям і всьому світові. Днем Дани, як і богині Мокоші вважається Свята П’ятниця, коли непорочна діва сурово карає тих жінок, хто в цей день пряде, а чи шиє.

Слово Дана означає Да — .вода, на — неня, мати, тобто воно означає мати—вода, а дунай — загальна назва річок, оспіваних в багатьох піснях. Символом богині Дани є дерево липа. Образки прекрасної Діви вішали над криницями, де завжди мав бути і посуд, щоб подорожній міг напитися води.

Вічно прекрасна, вічно свіжа Діва є водночас дружиною Дажбога, його найбільшої сонячної сили. Це їхнє весілля святкують боги і весь світ на Купала. Особливо веселиться в своїй вогненній силі опікун сонця—неба в цю пору, бог любові і пристрасті Семиярило. Саме в цей час богиня Дана і бог плодючості Симаргл силою єднання води і вогню щедро обдаровують світ любов’ю, а жінці—матері посилають дитину, щоб росла здоровою і щасливою на радість батькам. Завжди наші діди—прадіди молилися до чистих джерельних вод Матері—Землі.

Завжди водиця—сестриця несла їм радість, силу та здоров’я, а на доглянуті ниви і лани ранньої весни та ранньої осені бадьорість для усього сущого на землі, щоб врунилося жито—пшениця і всяка пашниця.

У сиву давнину рікам, озерам, джерелам приносили в жертву живих істот, інколи людей, а найчастіше — півнів. Щоб богиня Дана сприяла, щоб дощ падав з неба, кидали в жертву водам хліб та інші харчі. Суд теж часто творився на воді, звинуваченого кидали у воду. Наші батьки—діди вірили в те, що на небі такі ж озера, ріки, джерела та моря, а птиці, за вказівками богів, розносять воду у призначені місця.

Особливу зцілюючу силу, окрім орданської води, мають святвечірня, стрітенська, благовіщенська, купальська та ще «непочата вода», яку набирають ще до схід сонця там, де сходяться три річки. Надто сильна вода з трьох або семи колодязів чи криниць, коли цю воду проливають через полум’я жаріючого вугля в підставлену миску та трикратно занурюють у неї горючу воскову свічку—трійцю. Хто нап’ється цієї живої води, набуває великої сили, а коли хто був хворим — зцілюється. «Вречений» хворий, коли вип’є таку воду тричі, поздоровіє і виліковується від вроків.

Як земна вода єднається з водою небесною, так у цілющій воді новонароджена дитина єднається з родом своїм. Внуки Дажбожі народжені трьома життєдайними силами: силою сонця, силою землі і силою води. Ось чому в день породин наші батьки—діди занурювали дитя у святу воду та осипали дорогий пожиточок пшеничним зерном приказуючи: «Будь багатий, як земля і здоровий, як вода». Купіль для тіла — здоров’я для душі!

Як і вогонь, вода, особливо джерельна, великий чиститель. Очисна вода очищає не тільки тіло, а і розум. Така вода найкраще зберігається в дубовій цеберці чи барилі, однак купатися ліпше у швидкій річці. Обов’язково перед молитвою потрібно мити руки і ноги, особливо при завершені важливих справ та перед сном, таким чином оберігаючи себе від смертельно небезпечних, для всього живого, що має тіло і душу, злих духів. Омиваючи душу і тіло людина готує себе до входження в храм духовності. Очисна вода є символом морального та духовного очищення. Для очищення людини від доторкнення до мертвого тіла вона вживається разом з попелом річної жертвенної телиці.

Правдива жива вода може творити справжні чудеса: повертати людині зір, молодість; виліковує різноманітні хвороби; надає людині такої сили, що вона стає сильнішою від найстрашніших чудовиськ. У богині Дани є ще така вода, яка може обернути людину на звіра чи птаха, але є і інша, яка повертає людині знову її зовнішність. Така вода чародійна. Даючи своєму милому води, дівчина заворожує через воду йому саме життя, силу, здоров’я. Напитись води з чиїхось рук —значить поріднитися з тим тілом і душею та омити їх від усілякої скверни. Ось одне із многоти замовлянь до великої чарівниці: «Водице улянце, дай мені уроки-урочища відігнати, відшептати пристрітельні, насилані, вітряні, уроки-урочища батькові, материні, чоловічі, жіночі, парубочі, дитячі, хлопчачі, дівочі. Уроки-урочища визиваю, викликаю з його рук, з його ніг, очей, плечей...»

Пристріт — то маленький демон. Він мучить людину, а коли заклинають він утікає від людини в лісні безвісті. Утікає з хати через каглу разом з димом, так само як і чорт. Уроки також демони. Вони мають свої родини та можуть споріднятися з людьми. В очеретах та болотах мають вони позаставлювані столи та поналивані кубки. Там вони п’ють, гуляють і розкошують. Скидають уроки на вуглики. Коли вуглики плавають поверх води, значить, що в хворого уроки, коли впадають на дно, то інша хвороба.

Вода буває жива й мертва, цілюща й безсила, — додає сил або, навпаки, відбирає їх. На цьому світі немає джерел з мертвою водою. Живі прісні води — то дихання богині Дани, яке надає всьому життя. Далеко—далеко в тридев’ятому царстві мертвих є джерело з мертвою водою. Мертву воду стереже велетенський Змій—Дракон, який має силу замикати земні води. Мертва вода має здатність зцілювати тіло, але не повертає його до життя. Для оживлення треба скропити роз’єднані частини тіла живою водою. Тільки цілюща жива вода несе здоров’я та має ту чарівну силу вдихнути в мертве тіло живу душу. Жива вода особливо цілюща, з’являється в образі теплого весняного дощу, що воскрешає землю, після довгої, холодної зими.

Жива вода перебуває в тридесятім царстві між двома високими скелями, які безперестанку між собою б’ються. Живу воду, за віруваннями предків, приносить гроза, вихор, або птахи — ворони, соколи, орли та голуби. Окропившись живою водою, людина набуває богатирської сили. Тому з першим весняним дощем та громом усі намагаються вмитися, щоб набратися сили від живої води. Давним—давно, люди найгарнішу молоду дівчину роздягали для випрошування дощу, який є справжнім золотом, бо то сльози з очей Господа, що падають з неба і обмивали її живою водою, щоб своїм сім’ям—молоком Всебог запліднив Матінку—Землю. В подобі теплого дощику на землю сходить сам Господь—Бог.

На білім світі є ще молодильна вода, яка повертає молодість та надає героєві, як колись Іллі Муромцю, надлюдської сили.

Вода ревнощів — так називається гірка вода, змішана з землею. Таку воду давали жінкам, яких запідозрювали в зраді. Жінка вважалася неповинною, коли не вмирала після цієї води, а залишалася здоровою. Свята вода — це освячена вода, що вважається символом творчої і божественної сили. Дніпро — то священні води наших пращурів.

Свята вода є символом зовнішнього та внутрішнього очищення, очищенням душі. Її використовують при водохрещенні, освяченні криниць, рік, озер, хат, полів, обійстя...

Наведемо основні вшанування прекрасної Діви»: (Див.: Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. Книга II с. 127—132)

У давнину юнаки собі дівчат поривали—умикали біля води, там же відбувалися головні зборища — «грища» молоді.

Щоб вода була «пригожа та здорова», криниці обсаджували вербами, аби забезпечити воду від лихих сил.

Чарівні купальські вогні запалювали лише над водою.

Чаклуючи над майбутньою долею, дівчата на Купала пускали на воду вінки.

Навесні обходили стави, річки та озера та ходили на броди й переходи чаклувати воду з метою виганяти відтіля лихі сили.

Щорічно громадами відвідували безодні, драговини, кринички та освячували їх.

Зачакловували та освячували воду на початку кожної пори року: на Ордан, на Благовіщення, на Зелені свята, на Купала, на Спаса.

Збирання води—роси купальської, як чарівної та стрітенської з с.опляків із стріх та благовіщенської з дощу.

Опоетизування води в колядках, щедрівках, веснянках—гаївках, купальських піснях.

Легенди, сказання та вірування про воду в ставках та ріках у часи Русального тижня.

Відмивання «вроків» водою й вогнем.

Проважання молодих до шлюбу з водою, та зустріч молодих з двома відрами води, коли приходять від шлюбу.

Очищення молодих по першій ночі — водіння молодих до річок, чи криниці й обмивання там їх.

«Перепиняння» молодих парубками, коли ті повертаються від шлюбу.

Горщик з водою ставлять у витоплену піч, що значить «поїти вогонь».

Очищення новонародженої дитини водою при хрещенні.

Чарівне вмивання на Великдень водою з крашанками та грішми.

Чарівні властивості досвітньої води на Калету, на свято Дівочої Долі в справі чаклування кохання та одруження.

Святою водою святять усе в дворі і в хаті, щоб виганяти нечистого.

Освячена вода вживається як ліки при хворобах.

У давнину покійників пускали на воду, вірили, що пройшовши водою, народжені мусять і повернутися нею у Вирій-рай.

Покійників обмивають водою, та «обмивають» хату й людей після покійника.

Породілі при пораді дають ковток свяченої води та кроплять її нею.

На Різдво, на Свят—Вечір ставлять воду на вікні.

Вважається гріхом плювати в воду й казати лайливі слова.

Не можна увечері води виливати, тому що як вступити у цю воду, то будеш хворіти.

Вода — символ здоров’я, використовується в замовляннях і заклинаннях.

У давнину біля кожного джерела насаджували Священні гаї, будували жертовники та храми. Дзвінку, життєрадісну свою пісню дарує богиня тій людині, яка приходить до її джерела, річки чи струмочка, кидає у воду квіти, сплетені віночки, шепоче молитву або кладе на березі жертву. Кожного стомленого мандрівника вона смачно напоїть, воїну рану омиє, а всякому живому створінню дасть притулок. Великі і малі ріки богиня Дана щедро наповнює рибою та поживною рослинністю. В її водах живе багато всякого звіра і птаства. Волхви в деяких річках забороняли купатись, а на інших забороняли плавати на човнах. Нашим предкам річка сполучаючи города і села давала як торговельне так і оборонне забезпечення, захищаючи їх від усіляких злочинних зайд та послуговуючись у вигляді шляху мирним торгівцям.

Той шлях до цілющих джерел з живою і мертвою та молодильною водами — важкий та небезпечний. Стережуть його змії, які дихають полум’ям і спалюють усе і всіх, хто насмілюється наблизитись до тих джерел. Головний змій — то великий син премудрої богині Дани.

Святим обов’язком у житті для орія вважалося виростити дерево і викопати криницю. Ніхто не смів вважати себе власником криниці чи джерела, бо вода дана Богом усім, хто живе у цьому світі. Вода степової криниці, особливо у спеку, така солодка і смачна, що просто не нап’єшся! Студена вода, коли поранену людину мучить спрага, зцілює тіло. Грішникам вона обмиває душі. Світлоносна Дана в кожній росинці, в сніговій хуртовині, в замерзлій річці, в кожній хмаринці де творить блискавку Перун, а ще в кожної рослинки, по жилах якої струменить вгбру до сонця! Осяйна Дана в кожнім житті людини, вона творить її життя!

Коли у велике свято богів ляльку Купала кидають на воду, дівчата приспівують: «Купало, чистая вода, не бійся, врода молода! Схаменися—бадьорися, літня вода — не горе, тебе обадьоре, пливи—виринай, силу здобувай».

Богиня Дана водночас і повелителька зеленооких русалок, водяних дів, які знають тайну кохання; водяників, очеретяників, болотяників; тих що греблю рвуть та численних дідьків, що сидять у старих млинах і в святі ночі, перед Великоднем, а чи Купала та іншими святами, крутять колеса, мелють у млині, шумлять, регочуть...

Творець світу безсмертного і вічного Дажбог-сонце любить купатися у цих солодких первовічних водах, що все течуть й течуть і ніколи не зупиняються. Бо Дажбог і Дана — нероздільні, як і їхня любов, що дала життя усьому сущому. Зачарований буває вельми Дажбог—Небо, коли чарівна Дана вмивається ранішніми росами та коли дощик накрапає. А коли незрівнянна богиня одягає золоте вбрання і сідає у золоту бричку то і сам Перун не витримує тієї божественної краси, так і креше блискавиці, так і б’є по небу могутнім громом. Навесні разом з чарівною Лелею та теплим рясним дощиком свіжа і прозора золотоволоса Дана очищає землю і робить її плодючою, а душу людини світлішою і доброю. Ось чому вода в річках, озерах, колодязях така солодка, а не гірка, як у морі.

Богиня Дана привела у світ Любов, її називають ще Дівою та вшановують як творчий початок, начало речей і ще заразом як всесвітню Жінку—Матір. То до неї в піснях не без причини приспівують:

Шіді, ріді,
Шіді, ріді,
Шіді, ріді,
Дана!

Бо це вона, велика Дана, річку творить!

Найважливішим жіночим іменем в орія було Дана. На честь богині будували величні храми, називали города... Це ім’я збереглося в найменуваннях рік: Дон, Дніпро, Дністер, Двіна, Дунай, а ще у хвилястих орнаментах керамічного посуду з часів трипільської культури та різноманітних знаках заклинань до богині води Дани. Оріанський меандр з’явився на дві тисячі років раніше, ніж подібний давньогрецький орнамент.

З початку світу прийшла до орія богиня Дана, берегиня чистоти та здоров’я криниць, ставків та рік, з яких він черпає цілющу святу воду для добротного життя в ім’я лагідного сонця на землі життєдайній.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Дана, Дівонія, Діванна, Діва

Дана (Дівонія, Діванна, Діва) — богиня води; вічно юна, чарівна Діва і водночас дружина ВОГНЮ (СВІТЛА, СВІТОВИДА), що породила на світ Любов, Землю та різні речі на ній (ліси, трави, струмки, ріки і т. п.).

За переказами, храм Дани стояв у легендарному українському місті Дівичграді чи Дівинграді (згодом — німецьке місто Магдебург). Від імені Дани походять, на думку деяких учених, назви рік: Дон, Дніпро, Дністер, Двіна, Дунай.

Дана ототожнювалася в українській міфології з грецькою Діаною, або Артемідою. (За Я. Головацьким).

Джерело

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.