Українська міфологія

Дажбог і Жива

Міф

А Сокіл-Род сидить на вершечку Дуба-Стародуба, думу думає. І зніс він золотий жолудь і золоте зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі своїй та полити Живою Водою.

Посадив Білобог золотий жолудь та золоте зернятко, полив Живою Водою. І диво сталося: з жолудя золотого виріс молодий крислатий зелений дуб, вершиною якого був надзвичайної вроди юнак, що спав міцним сном. А з золотого зернятка виріс великий житній колос, вершиною його була надзвичайної вроди дівчина, що спала міцним сном.

І повелів Сокіл-Род побризкати юнака і дівчину Живою Водою та привести їх у Вирій. І зробив так Білобог.

І сказав Сокіл юнакові: «Ти є Дажбог, будеш Землю засаджувати лісами та гаями».

І сказав Сокіл дівчині: «Ти є Жива. Богиня злаків. Тобто — богиня Життя. Будеш Землю засівати житом-пшеницею».

І сказав Сокіл обом, Дажбогові й Живі: «Ви є чоловік і жінка. І зачнете ви рід людський. Вкусіть молодильні яблука і скупайтеся в Живій Воді».

Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука і стали безсмертними. Скупалися вони в Живій Воді і стали вічно молодими.

І сказав Сокіл-Род: «Ідіть на Землю і робіть своє».

І пішли Дажбог та Жива на Землю, і зачали вони рід людський.

Тоді вкрив Дажбог Землю лісами, гаями, байраками.

Тоді засіяла Жива Землю житом, пшеницею та всякою пашницею.

Але нічого не росло і не родило на Землі без світла й без тепла. В пітьмі бродили люди — Дажбогові діти, й мали вони сконати від голоду й холоду. І запитували вони богів: «Навіщо ви нас на світ народили?»

Джерело

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.