Виноград

Виноград наділений ознаками святості; це символ життєвої ниви, радості і краси новоствореної сім’ї. За давньою легендою, людина врятувалася від потопу, піднявшись лозою, яка виросла до неба. Інша легенда пов’язує виноград з іменем Ноя, який посадив першу лозу та поливав її кров’ю лева, мавпи і свині (натяк на стадії поведінки людини, яка п’є вино). Раніше назва «виноград» означала не тільки рослину, а й сад узагалі. У щедрівці співається:

Зображення грон винограду часто використовувалися у декоративній різьбі царських врат XVI—XVIII ст. Виноградний сік — «кров Божа». Кісточки та шкірки винограду не кидали на землю, щоб випадково не наступити на них. Вірили, що людина може заховатися під виноградом від переслідування диявола, вовкулаки і т. ін. Виноград уважається символом плодючості. З виноградної лози виготовляли весільні вінки, нею прикрашали весільні хліби. Наречену обсипали сушеним виноградом, горіхами і зерном, щоб у неї були діти. На Купала у вогнище кидали лозу: хто перескочить через неї, того чекає скоре одруження. Чоловік, аби повернути собі статеву силу, мав розплутати у винограднику декілька лозин. Гілки винограду освячували у Вербну неділю; з них робили лозинки для ритуального биття, яке, за повір’ям, приносило щастя, удачу, а також плодючість худоби.

У фольклорних пісенних текстах виноград наділений ознаками святості, символізує плодючість, радість і красу новоствореної сім’ї, її добробут. Грона винограду: а) теща ламає по віточці і вітає зятя; б) дівчина просить, що коли вона буде йти за нелюба, то щоб він не цвів, гілля не спускав, ягідки не сповнялись і навпаки.

Сад-виноград — це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка ростить і плекає дерево роду. Іноді виноградні грона — це символ дівчини чи нареченої.