Українська міфологія

Васильки, зільє Василья, базилік

Васильки (зільє Василья, базилік) — символ святості, чистоти, привітності, чемності:

Посію я василечки, буду поливати:
«Ходи, ходи, Василечку, буду привітати!»

Ці квіти завжди старалися розводити в городах та садах. Васильки освячували на Маковія та на Великого Спаса. На Зелених святах з них плели вінки, які зберігали в хаті. Васильки застосовували у поховальній обрядовості: їх клали в труну, кропили ними лаву, на якій лежав померлий, а також яму на кладовищі. Іноді на весіллі мати кропила ними молодих. Назва походить від хлопчика Василька, якого, за повір’ям, русалка на Зелені свята заманила в поле, залоскотала, і він перетворився на цю рослину. Ритуальним настоєм із васильків кропили галявини, де сходилася молодь у ніч на Купала. Перед тим як збирати чарівне зело, дівчата роздягалися, протирали настоєм з васильків обличчя й тіло, проказували замовляння до Місяця. Потім збирали зілля, купалися, знову змазували себе тим настоєм, одягалися, кропили зілля і несли його додому. Там сушили на горищах і зберігали протягом року як оберіг від злих духів, лихої долі, різного чортів’я.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.