Українська міфологія

Білий

Білий — колір чистоти, невинності, радості. Він пов’язаний з денним світлом. «Білий світ» символізує усе видиме, осяяне небесним світлом. «Білий Місяць» — це світлий, ясний; у замовляннях згадується «біл-горючий камінь Алатир»; колісницю бога Сонця возять білі коні. Це колір бога Білобога на протилежність володарю царства тьми та ночі Чорнобогу. Це колір ангелів, святих, праведників. Білу одежу носили стародавні жерці-волхви. Під час першого посіву одягали чисту білу сорочку; клали в зерно, освячене на Великдень, яйце чи шкаралупу, щоб і зерно було таке ж чисте й біле.

Однак білий колір пов’язаний і з образом смерті. Це колір жалоби, коли вдягали покійників у біле та покривали білим саваном. У білій одежі з’являються людям примари та мерці. Деякі міфічні персонажі пов’язані з так званими білими днями (від Різдва до Водохрещі) — порою розгулу нечистої сили. Білий колір виконував і маркувальну функцію, виокремлюючи особливо визначених персонажів серед їм подібних: білий цар змій, білий цар вовків, біла ластівка, ворона, куниця, лисиця і т. ін. Сама Русь розрізнялася за кольорами: Біла, Чорна, Червона. Білий колір породив велику кількість давніх імен: Білобород, Білогруд, Білозор, Білоног, Білоус, Білява, Біляна та ін.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.