Українська міфологія

Бадняк, веселяк, бедніда

Бадняк (веселяк, бедніда) — дерево-тотем, що було носієм різних природних і господарських благ для українця. Свято Бадняка відбувалося наприкінці весни. В лісі вибирали дуб чи сук, зверталися до нього з співами як до помічника в господарстві. По тому зрубували і, прикривши стовбур кожухами та килимами, врочисто везли в городище чи селище. На обійсті, куди привозили, влаштовували святкову зустріч. Господиня дому обсипала Бадняка зерном, хмелем, горіхами, примовляючи: «Я тебе пшеницею, а ти мені дай хлопчиків, худобу, жито-пшеницю й всякого щастя». Господар дому підносив високо вгору гілки Бадняка, промовляючи: «Хай так високо росте пшениця, ячмінь, жито, овес, коноплі і всяке зілля».

Після обрядової вечері кожен учасник ніс додому гілку дерева як запоруку щастя.

Свято Бадняка було своєрідним табу на винищення гаїв, лісів і пущ.

В образі Бадняка, на думку вчених, відбилося первісне уподібнення своєму тотему — дереву. Найдовше зберігся культ Бадняка у сербів, предки яких занесли це свято з верхів’я Дніпра.

Джерело

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.