Українська міфологія

Баба Яга

Баба Яга (Йога) — мешканка потойбічного світу Нав. Предкиня всіх відьом. Часто виступає у казках: «Баба Яга, костяна нога, волосяний язик, в ступі їздить, товкачем поганяє, мітлою слід замітає».

Баба Яга
Баба Яга

У темному дрімучому лісі, куди не може проникнути навіть промінь сонця Дажбога, де лише чути таємничий шепіт потойбічних сил та померлих душ дідів—прапрадідів, стоїть на галявині хатинка на курячих ніжках, а в ній живе верховода жінок—амазонок, стара відунка, родоначальниця і предкиня усіх відьом у світі. Баба Яга (Йога) багато знає про все, що робиться на цім і на тім світі, а тому не кожного до себе підпускає і, врешті, не всяка людина наважиться піти тією стороною. Якщо вірити сміливцям, яким вдалося там побувати з різних причин, то одні розповідають, що огорожа кругом хатинки із людських кісток, а на жердинах огорожі стирчать людські черепи з очима, які світяться, але не здатні ті черепи говорити. Замість дверей — ноги людські, замість засувів — руки, замість замка — рот з гострими зубами. А далі їхня розповідь ще страшніша — хазяйнують там три пари рук, які вміють усе робити. Та про це все краще в казках читати, ніж бачити, а тут тихенько нагадаємо собі слова мудрої Баби Яги: «Багато будеш знати, то скоро старим станеш». Отож коли слухаєш все те, то жах проймає, волосся дибом стає на голові... Але то все люди напопридумували. Насправді Баба Яга зовсім не пожирає людей і не розвішує їх черепи на кілках, а, навпаки, переважно допомагає та дарує поради, як добратися до безсмертя Кощія, бо то, можливо, і людське безсмертя.

Молодята, коли стають на рушничок щастя, в серці повинні шанувати своїх прародителів і добре знати, що душі предків безсмертні, а тому є охоронцями, опікунами своїх рідних, оберігають їх від чужих родин і від так званої нечистої сили. Ось чому не так просто переступити хатній поріг. Ось чому наречений обов’язково мусить перенести молоду через поріг хати, бо саме біля цього святого місця в давнину хоронили рідних, найчастіше — померлих дітей. Тільки після такого обрядодійства дівчина, яка досягла пори зрілості, могла стати жінкою.

А тут на лісній галявині не поріг, а ціле пограниччя: хатина на курячих ніжках, а в ній баба, яка знає тайну цього та того світів. Коли сміливець увійде в хату, то опиняється в царстві мертвих. Бо Баба Яга — володарка цього неземного царства. Ось чому цій чарівниці підкоряється вся звірина в лісі. Коли добрий молодець чи чарівна дівчина поверталися до світу Божого, то ставали зовсім іншими людьми, очищалися душею і тепер їх у разі небезпеки оберігав зоряний дух предків.

Одним Баба Яга може допомогти, іншим — на все життя напакостити. Добре чує руський дух, тож не кожен може прийти до неї. А щоб відчинилися двері її хати, обов’язково треба бути знаючим та вміти «сотворити молитву». Ось, приміром, таке замовляння:

«Стань, хатинко, по—старому, як мати поставила: до лісу задом, до мене передом». То хатинка без вікон і дверей так і повернеться. А що в ній можна побачити, то люди різні небилиці розповідають. Ніби Баба Яга лежить, упершись носом у стелю, а ногами і головою в стіни. Не вітальня, а справжнісінька домовина. Ох і страшна Яга—Ягишина! Аби ж то тільки костяна нога та волосяний язик, а то цицьки такі здоровенні, що аж за поріг звисають, а вона ще до всього того ще й язиком сажу загрібає. А коли буває розлючена, як у тій чарівній казці, в якій переслідує богатирів, то так мідним товкачем підганяє залізну ступу та мітлою слід замітає, що аж дух сміливцям перехоплює. Тоді одна губа в неї — попід небесами, а друга по землі волочиться. Кидай туди хоч пуд солі, коней, інші предмети — ніщо не допомагає. Лише чарівні предмети стають їй на заваді: гребінець, який перетворюється у густий ліс; камінець, який виростає у велику гору і, нарешті, рушничок, який розливається у широку річку. Лише за третім разом, коли Яга починає пити з річки воду, то може лопнути. Коли вже аж занадто Баба Яга допече богам, особливо богу Перуну навесні, то річка стає вогненною і тоді Яга гине у вогні.

Баба Яга одного разу може бути войовничою, злою відьмою, яка викрадає дітей та володіє чарівними предметами, іншого разу — доброю. Тоді завжди в неї в належному стані ступа, кочерга, мітла, товкач, бо вона заступниця та охоронниця вогню, за яким мачуха в котрий уже раз посилає до неї падчерицю. Дівчина допомагає старій бабулі і вона їй у пригоді стане, а доброму молодцю як помічниця вона покаже шлях у царство Кощія, ще й дасть чарівний клубочок або і крилатого коня... А найвищою нагородою може бути, як у чарівній казці, царевичу Івану в наречені: файна, як зірка на небі, дочка чарівниці. Ось такою буває Баба Яга: хто хоче — хай вірить, а хто захоче — нехай перевірить.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Міфи та легенди давньої України. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан. 2005. — 392 с.

Яга-Баба, Баба-Яга

Яга-Баба (Баба-Яга) — божество війни, кровопролить, чвар людських. (За Д. Зеленіним).

Джерело

  • Плачинда С. П. Словник давньоукраїнської міфології: — К.: Укр. письменник, 1993. — 63 с.