Українська міфологія

Анатомічна символіка

Частини тіла тварини й людини зазнали символізації дуже давно. Давність такої символіки не виключає, а навпаки, передбачає її специфіку порівняно з іншими групами символів.

  • Перша її особливість полягає в тому, що анатомічними об’єктами можна практично маніпулювати: торкати, омивати, розтирати та ін. Вони можуть не бути названі в тексті, але реально використовуватись у магічному обряді. Власне, жодного обряду не можна здійснити, не втягуючи в нього своє тіло, а часто-густо й тіло замовлюваної особи. Саме тому значення анатомічних символів неможливо описати на основі самих лише обрядових текстів — потрібна вся сукупність обрядових діянь. Цим самим анатомічна символіка подібна до символіки рослин, які також вживалися в ритуалі як його неназвані, хоч і повноправні елементи.
  • Друга особливість: людське тіло й його частини в переважній більшості випадків не суб’єкт, а об’єкт текстів замовлянь. Анатомічні символи — не «дійові особи», а «місце дії», звідки виганяється лихо, хвороба і небезпека — і куди прикликаються здоров’я або краса.
  • Третя особливість: тіло в замовляннях описується кумулятивно: як ланцюжок тілесних частин, приєднуваних одна до другої, але не підпорядкованих одна одній, не вибудуваних в ієрархію. Зокрема, голова істотно поступається за частотністю зубам: серце ж виконує функцію не «космічного центру», а лише вмістища емоційних та душевних станів. Тому класифікуючи анатомічну символіку за законами тіла, ми здійснюємо насильство сучасної думки над стародавнім мисленням. Проте для загальної картини такий «анатомічний атлас» все ж потрібний, якщо не забувати, що подібна класифікація для замовлянь чисто умовна.

Голова

Голова — символ аж ніяк не частотний. Передусім тут важливі зуби (максимум частотності), очі (висока частотність). Далі, за зниженням частотності, йде група рот (вуста, губи, язик), за нею лице (личко), лише окремими випадками репрезентовані вуха, брови, щоки, коси (дивіться за контрастом, у магічній практиці та обрядах насичену символіку волосся: їх заплітання, обтинання, видирання волосинки, «простоволосості» або безладно розпущеного волосся і так далі).

Шия та плечі

Шия та плечі — в замовляннях майже не репрезентовані (порівняйте за контрастом багате вбрання шиї та плечей у фольклорному костюмі — при тому, що всякі оздоби первісно мали магічну функцію).

Тулуб

Тулуб — найважливіше розмежування тут — на кості (дуже висока частотність), «м’ясо» (дуже низька частотність), окремі ділянки: живіт (пузо, черево) та бік (дуже низька частотність), спина (в людському варіанті відсутня, є лише у тваринній символіці), окремі органи: серце (дуже висока частотність), печінка (дуже низька частотність, що суперечить універсальній символіці печінки як синоніма життя, життєвої енергії, а іноді й як «місця перебування» емоційних станів).

Тілесний низ

«Тілесний низ». Його символи, травні та сексуальні, відсутні майже повністю, що пояснюється не низькою, а підвищеною їхньою значимістю. Вже на ранніх етапах культурної еволюції вони були усвідомлені як особливо сакральні і підпали під особливий оберіг. Звідси й табу на пряме (або навіть непряме) їх називання.

Кінцівки

Кінцівки — сюди входять ноги (досить високочастотні) і руки (досить низькочастотні, без дальшої диференціації).

Частини тіла тварин

Тварину (звіра) в замовляннях набагато гірше видно «зсередини» (кістки, внутрішні органи), аніж «зовні». Більше того: лише у тварин так детально розрізняються грива і шерсть (масть), спина і криж, вим’я і черхи. А групу живота (пузо, черево) взагалі розгорнуто репрезентовано лише в анімалістичній символіці. (Про крила, хвіст і роги дивіться «Тваринну символіку»).

Перш ніж перейти до «словника» анатомічних символів, зупинімося на групуванні їх за функціями, бо воно по суті, а не формально, міфологічно, а не анатомічно відповідає стародавнім поглядам на людське тіло.

  • Перша група символів: хвороба або наслання виганяється, по суті, з усієї людини, з усього її тіла. Але операційно це досягається через перелік (якнайдетальніший і всеохопний) частин цього тіла. Їхня кількість варіює досить широко (але не перевищує семи). Набір анатомічних елементів переходить майже без змін (лише скорочуючись або розширюючись) від замовлянь на більмо до замовлянь на кров, від любовних приворотів до замовлянь проти злих сил. Імовірно, саме таким є найдавніший підхід до всякої недуги і до самого, тіла. Недуги не співвідносяться ще з окремими органами цього тіла, але й тіло ще функціонально не «спеціалізоване». Воно являє собою не систему і тим більше не ієрархію, а набір складових частин. Тому одне й те саме замовляння (з мінімальними варіаціями) застосовується не лише до різних хвороб, але й до різних «лих» психологічних (уроки, переляк, любовний жар) і соціальних (лихослів’я, неправий суд).
  • Друга група символів: пов’язана з кров’ю — з зупинкою кровотечі. На наш сьогоднішній погляд, вона також «алогічна», непомірно широка. До зупинення кровотечі мають дотичність не лише (і не так) «сині жили», «ретиве серце», але й кості, ноги, очі. Кров, очевидно, трактується як життєва субстанція взагалі, і мета замовлянь — не просто зупинити кров, а втримати життя.
  • Третя група: тут асоціація частин тіла з хворобами вже більш «медично очевидна» і з сучасних, позицій. Така асоціація зуба із зміїним укусом, ока з більмом і так далі. Ця група найменш численна — в повній відповідності з загальним принципом фольклору: чим «логічніше» щось для нас, тим воно пізніше й факультативніше, чим «алогічніше», тим воно давніше й істотніше.
  • Четверта група: анатомічний символ є не об’єктом закляття, а атрибутом другої (найчастіше магічної) дійової особи. Майже всі згадки про «черево» та його варіанти пов’язані, наприклад, із зміями, жабами чи іншими «гадами».

Таким чином, один і той самий анатомічний символ у замовляннях може мати різні функції і входити до різних грум. Перейдімо тепер до опису окремих символів.

Зуби

Зуби — один з найбільш розгалужених і «автономних» символів. Різко відмінний у замовляннях від зубного болю — і в замовляннях від зміїного укусу.

Замовляння від зубного болю виразно космологічні. Саме в них фігурує «лабіринтна» світобудова, астральні символи, вселенське море-окіян, «олтарний» камінь або світовий дуб, звірі — втілення верхнього, середнього та нижнього царств. Причому фігурують вони не в окремих текстах, а в усьому корпусі названих замовлянь (36—46). Саме ці замовляння асоціюють зуби з мертвими, з царством мертвих (а тому і з місяцем: «князем», «сонцем» нижнього царства). Тріада «зуби — мертві — місяць» у замовляннях постійна. Жодна «побутова» сучасна логіка цієї тріади не пояснить. Безумовно, у мертвих зуби не болять (незмінна «аргументація» замовлянь при звертанні до світу мертвих для порятунку від зубного болю). Але мертві так само не мають пухлин, більма, лихоманки і так далі. Асоціація «зуби — кістка — кістяк» так само не діє: зуби ніде, крім одного випадку (41), не зближуються з кістками, а група замовлянь, де йдеться про кості, не перетинається з групою замовлянь від зубного болю. Можливе інше: зубний біль — чи не перша «неміч», диференційована первісною свідомістю серед недуг «взагалі». Тут доречна аналогія. Найархаїчніші аграрно-соціальні обряди — це так звані «обряди переходу»: в новий сезон, рік, вікову, шлюбну, соціальну групу і так далі. Всі вони також апелюють до світу мертвих, світу предків: прикликають їх або розігрують подорож до них. Некромагія, «цвинтарна» магія була в давнину широко розповсюджена. Мертві предки — володарі найвідповідальніших моментів у людському житті. Якщо так, вони можуть забрати до себе й зубний біль (місяць фігурує тут і як володар мертвих, і як заступник-посередник між мертвими і живими). Отже, не зуби самі по собі якимсь чином пов’язані з місяцем, мертвими і «лабіринтним» світом, а будь-які найдавніші язичницькі молитви передбачали звернення до могутніх покровителів (і передусім — до предків).

Друга група замовлянь із символом-зубами мотивована простіше: зуби пов’язані в ній зі зміями і зміїними укусами (104, 105), злобою й ворогуванням, як «укусом» словами (144, 147), усяким «лихом» (кінське замовляння 102). Укус у світі замовлянь — магічна, а не просто фізична дія (як і всяке проникнення вглиб чого-небудь). Недаремно в замовлянні, міфі, магічній казці нерідко поєднані-ототожнені відмикання дверей — і акт любові, проникнення в таємницю — і входження в чудесне царство. Тому «вийняти» зуб у змії, «скаменити» зуби ворогам (скаменіння, як і непробудний сон — послаблені варіанти смерті) — означає позбавити їх можливості «увійти» в людину. А вийняти «три лихі зуби» в кінському замовлянні — це не дати жодному злу увійти в коня.

Очі

Очі — їхня символіка в замовляннях також розвинута, але більш багатофункціональна. По-перше, очі вказують напрямок, правлять за просторовий орієнтир: як синонім поняття «попереду», «перед собою». Таким є «сонце у вічі» (5) порівняйте стійку фольклорну формулу «податися світ за очі». По-друге, очі входять у кумулятивні ланцюжки-назви частин тіла, з яких виганяється зло (26). Так, іноді чотири згадки «різних» очей, очей різного кольору — карі, сині, красні, білі (56) — рівносильні вигнанню наслання з усієї, людини. Колір і число виступають тут у ролі класифікаторів, просторових (порівняйте Біла Русь, Червона Русь, Чорна Русь) або часових (порівняйте чотирьох вершників на конях різної масті як символи ранку, дня, вечора, ночі): звідси й позірна «алогічність» і глибинна логіка «червоних» або «білих» очей. Потрете, очі співвіднесені з магією погляду. Міфомислення також тлумачить погляд як проникнення вглиб людини, магічний контакт і діяння. Тому необхідно «замкнути очі» ворогам (147), не дати їм «витріщати» очі (138 та ін.). Очі — головний передавач не космічної, а «людської», людиною навіюваної недоброзичливості («уроків»).

Рот, язик

Рот, язик — другий такий передавач. Зурочити можна не лише поглядом, але й словом. Ворогам зичать «не роззявляти» рота, «затикають» їм рота, «одвертають» їм язики, звідси ж формула «щоб став їм язик колом» (139), «каменія на язик» (140). По суті, такою функцією рот, вуста, губи, язик вичерпуються: для світу замовлянь це не суб’єкти і не об’єкти, а «ворота» лихого впливу на людину.

Брови

Брови — виступають у парі з очима: очі соколині, брови соболині (5). Звірина атрибутика завжди свідчить про давність образу: тут вона показує, що деяка подоба «малого космосу» в анатомічній символіці все ж існує. Це обличчя людини, де очі співвіднесені з птахами, брови — із звірами верхньої зони світового дерева (соболь). «Біле личко» замовлянь недаремно перегукується з «білим світом»: і тут, і там білий — знак цілокупності, космологічної всеохопності (дивіться «Символіку кольорів»).

Коси, волосся

Коси (взагалі — волосся) — здавна відіграють величезну роль у язичницькій символіці. В нашій книжці зустрічаються нечасто (26, 34). Проте в замовляннях нерідко «дійовий» елемент не названо в тексті, а безпосередньо введено до магічної практики. І все ж у наведених текстах коси включено в досить «дійові» міфологічні ситуації. Крім кумулятивного опису (26), де «чорні коси» перелічено поряд з іншими елементами, вони з’являються і в «неможливому», «камінному» антисвіті як «кам’яна коса» «кам’яної дівки» (34). Постійний атрибут кіс — чорні. «Реалістично» його можна інтерпретувати як етно-антропологічну характеристику українців (порівняйте «русу косу» в російському та білоруському фольклорі, «золоте волосся» у германців і так далі). Але пряма, логічна інтерпретація фольклорних образів тим менш адекватна їхньому стародавньому смислові, чим давніший текст (жанр, пам’ятка). Чорний колір не втратив ще в замовляннях своєї «нічної», могутньо-архаїчної символіки, а вона цілком відповідає так само архаїчній «звіриній» і «чаклунській» символіці волосся.

Личко, лице

Личко (лице) — для замовлянь — своєрідне «сонце» людського тіла. З сонцем воно навпростець співвіднесене (3), причому зв’язок цей підкріплено «сонячними» епітетами («ясне-красне»). Це «найестетичніший» елемент анатомічної символіки. Разом із «серцем» є іпостассю милого в любовних замовляннях (11).

Голова

Голова — фігурує в кумулятивних «переліках» частин тіла (26 та інших). Відіграє роль просторового орієнтиру — верху: «хрест у головах» (1), «Мати Божа в головах» (149). З’являється і в самостійній ролі в замовлянні на дитину (64): «голови маленькі» у курей — «велика голова» у дитини (негативна аналогія). Постійний епітет голови — буйна (порівняйте буяти, буй-тур — значення розповні, сили, життєвої енергії).

Серце

Серце — так само високочастотний символ. Постійні епітети: «добре», «щире», «ретиве» — вказують на те, що серце в замовляннях «відповідає» за почуття, «протоетику», прихильність до інших людей — усе те, що згодом поглибиться, ставши етико-моральною характеристикою людини. Медична «спеціалізація» серця — любовні замовляння (5, 9 та ін.) і гарячкові стани (50): воно тане, як віск, сохне, нудиться. До речі, асоціація серця з воском знайома і Старому Заповітові. Мабуть, це одне з найдавніших міжнаціональних ототожнень, імовірно, магіко-обрядового походження.

Жили, суглоби, м’язи

Жили, суглоби, м’язи — зустрічаються рідко, лише в переліках і лише в замовляннях проти «неспецифічних», узагальнених недуг і лих (бешишник, препав та ін.). Лише в одному замовлянні (74) є зачатки асоціації суглобів з деревом, по якому недуга «пустила нарості» (порівняйте міфологічний мотив проростання рослин із тіла зачаклованої, «зуроченої» людини).

Кості, кість

Кості (кість) — дуже високочастотний символ, один із найархаїчніших у світовій міфології. Тісно пов’язаний з поховальними обрядами, з культом мертвих, але з другого боку — із збереженням та відтворенням життя (порівняйте казкові сюжети про чудесне народження дитини від кісточки, принесеної з могили). Замовляння допомагають зрозуміти цей зв’язок. Кості в них регулярно входять до пар «кості — кров», «кості — тіло». Таким чином, кості — необхідний, але сам по собі недостатній компонент життя, живої істоти. Тільки разом із кров’ю, тілом (в інших замовляннях — животом, душею) кості оживають, а тим самим оживає людина. Мертва вода у казках зрощує кістки, відновлює «архітектуру» людини, але безсила повернути її до життя, без живої води — міфологічного еквівалента крові. Кість у замовляннях — найчастіше жовта (40, 43, 50 та ін.), значно рідше — біла (40). Нарешті, кістка — єдина частина тіла, яку в замовляннях видно зсередини: окремо кістковий мозок (26, 82).

Руки

Руки — в замовляннях це не так частина тіла (в переліки не входять і не піддаються лікуванню), як інструмент магічної жестикуляції. Найпоширеніші жести:

  • триматися за руки (1) — магічний контакт, знак любові;
  • передавати щось із рук до рук (10) контакт через предмет-посередник, передача магічних сил, цікава варіація мотиву «чаші священного Грааля»: виконавець замовляння (6) просить дати йому (їй) «кубочок», у якому мив руки Ісус Христос — це так само передавання магічного предмета, подвоєне водяною символікою;
  • розвести руки: втратити здатність що-небудь робити (53).

Рукавиці

Рукавиці (59, 96 та інші). Відіграють роль ритуального заступника руки: їх незмінно дарують, віддають. По-перше, таким способом встановлюється контакт через річ-посередник. По-друге, в обрядах багатьох народів аж до найдавніших епох рука є заступником людини, отже, віддаючи рукавиці, людина передоручає магічному заступництву себе саму. По-третє, якщо йдеться про лихі сили, людина так само відкуповується від них, віддаючи руку, як еквівалент себе самої, а рукавицю — як еквівалент руки.

Ноги

Ноги − символічне значення багатопланове. Як знак просторової орієнтації означають «позаду» (149), а також «внизу». Пара «в ногах» — «в головах» стійко закріплює саме це значення. Ноги взагалі символізуються в замовляннях як низ. Тому підняти ноги — означає змінити напрям знизу вгору: такий жест магічного персонажа (26): «Ілля ноги підняв, кров уняв».

Ногавиці

Ногавиці— даруються в замовляннях, як і рукавиці. Проте, оскільки верх ототожнюється з позитивним началом, а низ — із негативним, рукавиці призначаються добрим заступникам і є приворотним засобом, ногавиці ж — нечисті, як засіб її відігнати (59, 96).

Між ногами

«Між ногами» — традиційний фольклорний евфемізм для статевих органів. Звідси — «нездійсненні» завдання: відсилання кого-небудь (наприклад, «уроків» і «перелогів») — нечистій силі «між ноги» (59): наказ вистригти шерсть «між ногами» у магічного варана (116). «Тілесний низ» — особливо пильнована зона, куди не можна дістатися: завдання неможливо виконати, невиконання ж його тягне за собою зникнення або загибель лихих істот, що напали на людину (порівняйте відгомін цієї функції у лайці).

Отже, анатомічні символи в замовляннях:

  • рідко позначають те саме і тільки те, що й у буденному, «профанному» житті — частини й органи людського тіла;
  • в більшості випадків несуть у собі ще й особливі (а для обряду — головні) ритуальні значення, тому замовляння «пропускають» одні частини тіла й акцентують інші;
  • у прямому значенні частини тіла виступають лише як об’єкти магічних дій, всередині ж світу замовлянь усі анатомічні символи — це атрибути персонажів, їхні функції і «титули»;
  • для пізніших епох безсумнівною є паралель між «макрокосмосом» архаїчної людини, моделлю «великого» світу навколо неї — і її «мікрокосмосом», моделлю світу «малого»: передусім людського тіла та вбрання, проте замовляння виражають те «надархаїчне світосприйняття, коли мікрокосм не рівний макрокосмові, людина в світі замовлянь описується як ландшафт, зате ландшафт бачиться як жива і дійова істота;
  • символіка тіла ще слабко модельована, тіло в замовляннях описується кумулятивно, як ланцюжок тілесних частин, приєднуваних одна до одної, але не вбудованих в ієрархію, наприклад, якби мікрокосм тіла сприймався архаїчною свідомістю справді як «малий космос» (що й станеться пізніше), то голова чітко співвідносилася б із символами верхнього царства, а серце — з символікою серединного, однак, цього немає — цілісну модель тіла виявити в замовляннях не вдається.

Джерело

  • Українські замовляння / Упоряд. М. Н. Москаленко; Авт. передм. М. О. Новикова. — К.: Дніпро, 1993, 309 с.