Український гороскоп
Передмова
У цій книзі Валерія Войтовича, яка с продовженням «Молитви до Дажбога», перед нами оживають образи прадавнього українського календаря. Автор дає спробу гороскопу в українських традиціях. Художнє видання розраховане на широке коло читачів: може бути корисним у народознавчих заняттях, задовольнить інтерес багатьох у пізнанні свого «зоряного знаку».
Донедавна нас учили мріяти про майбутнє, ліниве й безтурботне, яке змусило б «забути усі біди й негаразди сьогодення». На жаль, оте майбутнє виявилося примарним. Зокрема, й через те, що нагадувало такий собі дім на піску, було начисто позбавлене історичного зв’язку з пракорінням нашого народу.
Автор цієї книжки мріє про... минуле. Так-так, про далеке минуле, про ті золоті й бронзові віки, коли наш далекий предок жив у гармонійній злагоді з усемогутньою природою та молився її богам. Перед читачем тут простеляються таємничі шляхи тієї минувшини, розкривається краса й характерність предківських звичаїв. А ще уяву читача доречно доповнюють авторські малюнки, в яких подаються символи-знаки прадавніх уявлень про світ і людину.
Наші далекі пращури мали свій хліборобський календар, в якому кожен місяць знаменувався певними обрядодійствами та урочинами. Тоді ж дано первісні назви місяцям та сузір’ям, які їх супроводжують, — Русалка, Ворота, Дід, Доля, Громовик... Вони є відповідниками добре відомих нині Риби, Близнят, Рака, Терезів, Скорпіона. Ця книжка і є спробою нагадати читачеві про забуті українські астрологічні вірування. Зараз, у пору масового інтересу до прогнозів, цей задум цілком на часі.
І хай романтична мрія про минуле Валерія Войтовича не лякає нас своїм «поганством». Пам’ятаймо, що це — авторська версія минувшини, яка не претендує на остаточну істину. Зате вона допоможе прилучитися до духовних джерел нашого народу, який ніколи не зраджував культові Батьківщини, Добра і Краси.
Донедавна нас учили мріяти про майбутнє, ліниве й безтурботне, яке змусило б «забути усі біди й негаразди сьогодення». На жаль, оте майбутнє виявилося примарним. Зокрема, й через те, що нагадувало такий собі дім на піску, було начисто позбавлене історичного зв’язку з пракорінням нашого народу.
Автор цієї книжки мріє про ... минуле. Так-так, про далеке минуле, про ті золоті й бронзові віки, коли наш далекий предок )КИВ у гармонійній злагоді з усемогутньою природою та молився їі богам. Перед читачем тут простеляються таємничі шляхи тієї минувшини, розкривається краса й характерність предківських звичаїв. А ще уяву читача доречно доповнюють авторські малюнки, в яких подаються символизнаки прадавніх уявлень про світ і людину.
Наші далекі пращури мали свій хліборобський календар, в якому кожен місяць знаменувався певними обрядодійствами та урочинами. Тодіждано первісні назви місяцям та сузір’ям, які їх супроводжують, — Русалка, Ворота, Дід, Доля, Громовик ... Вони є відповідниками добре відомих нині Риби, Близнят, Рака, Терезів, Скорпіона. Ця кнюкка і є спробою нагадати читачеві про забуті українські астрологічні вірування. Зараз, у пору масового інтересу до прогнозів, цей задум цілком на часі.
І хай романтична мрія про минуле Валерія Войтовича не лякає нас своїм «поганством». Пам’ятаймо, що це — авторська версія минувшини, яка не претендує на остаточну істину. Зате вона допоможе прилучитися до духовних джерел нашого народу, який ніколи не зраджував культові Батьківщини, Добра і Краси.