Українська міфологія

Ангел Золоті Власи

Національні святині, напевне, як і люди, проймаються тугою за втраченою долею.

З докором дивиться на нас Марія з ікони «Владимирська Богоматір». Ікону привезли з Візантії до Вишгорода під Киевом, на початку 1155 року. Владимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський потайки вивіз її до Владимира. З 1480 року вона уже в Москві. Нині — у державній Третьяковській галереї.

Ангел Золоті Власи Ангел
Володимир Войтович Ангел Золоті Власи Ангел

Дмитро Солунський. Мозаїка з Михайлівського золотоверхого собору в Києві початку XII ст. Після зруйнування собору більшовиками мозаїка була вивезена до Москви, де й зберігається досі у державній Третьяковській галереї.

Архангел Гавриїл («Ангел Золоті Власи»). Ікона новгородського письма XII ст. Нині зберігається в державному Російському музеї Санкт-Петербурга.

Сотні тисяч історичних та культурних цінностей нашого народу можна побачити в багатьох музеях «од Москвы до самых до окраин». Невже й справді Україна вивозила національні святині на вічне зберігання до імперського центру? А якщо додати сюди і ті близько 330 тисяч мистецьких творів, які фашисти вивезли з України, то тут не тільки народ, а й ангели із святими затужать.

Москва і не думає рахуватися з нами, всі мистецькі твори продовжує вважати своєю спадщиною.

Ангел Золоті Власи Сварга
Володимир Войтович Ангел Золоті Власи Сварга

У 30-х роках XX століття на території України і насамперед Києва розпочалася планомірна комуністична кампанія нищення храмів та мистецьких творів. Слава Богу, що нині ще маємо Софію Київську з її Орантою-Берегинею Українського Народу.

Ще задовго до прийняття християнства на Русі оберегом орія-хлібороба був рівнобічний хрест — образ Сварога, бога вогню. Свастика в древніх Предків була символом Вогню і Світла. Цей символ зберігся на ритуальному посуді й писанках (понад шість тисячоліть тому). Найкращий знак «свастя», «щастя» знайдений під Києвом біля селища Мизиня на фігурці птаха, вирізьбленій з мамонтової кості.

Санскритське слово «свастика» походить від «свастя», що відповідає теперішньому українському слову «щастя» і означає «світло». Звідси і походять такі слова «свято», «святість».

«Святий Боже», що означає «Світлий Боже» — такими словами русич починав молитву в дохристиянській Україні, маючи Світлу Віру у Світлого Бога.

Свастикою прикрашені палаци Ірану, Криту, Греції, Англії, США (головна бібліотека Нью-Йорку).

У школах Індії дітей навчають, що п’ять тисяч років тому до Індії прибули орії, прихильники сонячного світогляду, тримаючи в руках символ Світла — свастику.

На грудях статуй Будди зображена свастика. Будда вважав, що він ішов оріянським шляхом, і що цей шлях ознаменований Світлом-Свастям.

Археологи встановили, що не Індія, не Греція, не Кріт, не Німеччина, а Україна С вотчиною свастики.

Свастика не винна в тому, що була намальована на прапорі Гітлера, так само, як і серп на кривавих більшовицьких знаменах.

Недалекий той час, коли національні святині і символи повернуться на споконвічну прабатьківщину українців.

З поверненням символу «вічного дерева» життя-тризуба, символа «свастика»-щастя, символа «серпа» — хліборобської душі орія на Україну прийде Світла Віра у Світлого Бога.

Джерело

  • Войтович Валерій Миколайович Молитва до Дажбога. Рівне: Оріана. 1994. — 94 с.